Михайло Слабошпицький: «Коли присуджують Нобелівську премію - це акт довіри до країни»

теґи: Михайло Слабошпицький, Нобелівська премія

До 12 грудня в Стокгольмі та Осло триває Нобелівський тиждень. А 10 листопада в столицях Швеції та Норвегії, у день смерті шведського промисловця Альфреда Нобеля відбудеться церемонія вручення премій дванадцятьом цьогорічним лауреатам - громадянам США, Франції, Японії, Німеччини і Фінляндії.

Серед Нобелівських лауреатів 2008 року - одна жінка: французький професор з інституту Пастера Франсуаза Барре-Сінуссі, яка стала одним з володарів нагороди в галузі медицини й фізіології. Сума Нобелівської премії у кожній окремій номінації в 2008 році становить 10 мільйонів шведських крон. Лауреатом Нобелівської премії з літератури став французький письменник Жан-Марі Густав Ле Клезіо.

Письменник і критик Михайло Слабошпицький уже близько трьох років щосуботи проводить цикл радіопередач «Нобелівські лауреати» на Українському радіо.

- Ці передачі складуть книжку, - ділився задуманим лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Михайло Слабошпицький. - Я тут у двоїстій ситуації. З одного боку маю повноту інформативну, а книжку хочу писати про сенсації конкретної біографії і закулісся: як це було, випадковості, мотивація...

- Як присуджуються премії? Що впливає на вибір?

- Я довгий час жив в Естонії. Для мене це незбагненна країна. У них є знаменитий письменник Яан Кросс, який написав роман «Імператорський божевілець». Роман про персонажа, про якого збирався написати Пушкін, збирав матеріал, - про шведа за походженням, російського дворянина Тимотеуса фон Бока. Це тріумф літературної техніки, майстерності, відкриття персонажа... В часи Перебудови він був висунутий на Нобелівську премію. Тоді мої естонські друзі сказали: «Ніколи!». Суперником був Бродський, про якого казали «правозахисник, дисидент, єврей», що значно переважувало чашу естонців. Яан Кросс після цього ще тричі потрапляв до списків номінованих, але так і не отримав премії. Гроші не грають тут значної ролі. Багато лауреатів відмовлялися від грошової винагороди. Вільям Фолкнер пожертвував свої кошти з премії у 1949 році, і тепер щороку вручається американська премія у галузі художньої літератури, заснована ПЕН/Фолкнер-фундацією.

- Стільки геніїв залишилися не поміченими...

- Стільки ж, скільки посередніх за світовими мірками письменників  одержали Нобелівську премію. Нагороду почали присуджувати з 1901 року. Тоді лауреатом став французький поет Рене Франсуа Арман Сюллі-Прюдом. Сьогодні його у Франції не знають... В Америці теж запитують, наприклад, хто така Перл Комфорт Бак. А її відзначили у 1938 році Нобелівською премією «за епічний опис життя китайських селян і біографічні шедеври»...

- Хто з українських письменників заслуговує на Нобелівську премію?

- В Україні таких претендентів - не густо. Могла б претендувати на присудження Нобелівської премії Ліна Костенко. Хоча, коли поету присуджують - це акт довіри й інтерес до країни, принаймні так було з Бродським і Шимборською, адже поезія не перекладається... Мав шанс на Нобелівську нагорду Василь Барка. Із сучасників нині ще може претендувати Валерій Шевчук за «Дім на горі», «На полі смиренному». Років з десять тому я дізнався, що «Просвіта» висунула на Нобелівську премію «Собор» Олеся Гончара. Якби це подавав Кембриджський університет або номінував лауреат попередніх років, можливо, був би шанс.

Україна зовсім не турбується про імідж країни, навіть не працює над його створенням. Немає культурної інтервенції у світ, як у французів...

- А зі світової літератури хто є найдостойнішим на отримання премії?

- Міг би бути, але не буде, бо помер, Джон Фаулз. Мав бути Боргес. Нині ж - це Павич. Але він не отримає, бо серб. Близький до нагороди Кундера. Якщо посміє комітет, це може бути Салман Рушді, роман «Опівнічні діти» якого можемо читати у феноменальному українському перекладі. І це буде виклик ісламському світові. Не виключаю також, що найближчим часом серед переможців можуть з'явитися і росіяни. Політична кон'юнктура...