категорії: література стаття

Портрет молодого українського письменника очима всіх інших

теґи: літературна критика, молоді українські письменники

Оленка каже: коли мені було п'ять, то мені було дуже соромно за те, що я байдужа до смерті Брєжнєва. О покровителю блогів і форумів, великий гноме книжкових рубрик, всемогутній держателю, о Той-хто-розбиває-коменти-на-треди, і о Той-хто-переглядає-всі-листи-які-надходять-в-кожну-редакцію (…) – прошу, не дай мені дожити до дня, коли мені стане соромно за те, що мені байдуже до анонімних читацьких відгуків в інтернеті і також здебільшого байдуже до неанонімниx «критичних» відгуків в пресі…

Молодий український письменник ненавидить всіх. «Всіх» молодий український письменник розділяє на три категорії: критики, інші письменники та читачі. Критиків молодий український письменник (далі - МУП) ненавидить за те, що вони пишуть про його доробки негативні відгуки, або принаймні за те, що не пишуть позитивних. Інших письменників МУП ненавидить за те, що вони пишуть краще за нього. Читачів МУП ненавидить за те, що їм не подобається те, що він пише, або ж за те, що вони не читають те, що він пише. Ненависть і розпач з'їдають МУП щохвилини; ними і тільки ними обумовлено всі його дії і всі слова. Якщо МУП не погоджується з кимось, бачить помилки в чиїйсь роботі, помічає чиюсь брехню чи неосвіченість, ловить когось на плагіаті, якщо йому не подобається чийсь запах з роту, чийсь одяг, якщо він не хоче з кимсь зустрічатися чи дружити, якщо йому не цікаво з кимсь спілкуватися – то все це тільки від ненависті, спричиненої тим, що цей хтось відгукнувся колись негативно про його твори. Або не відгукнувся позитивно.

МУП не має роботи та освіти. МУП не може бути викладачем, перекладачем, дизайнером, режисером, рекламістом, вчителем, журналістом тощо. Тим більше МУП не може бути хорошим викладачем, перекладачем, дизайнером, режисером, рекламістом, вчителем або журналістом. Єдиний спосіб, в який МУП може бути корисний суспільству – це продавати на базарі рибу, замітати вулиці чи бути сантехніком або слюсарем.

МУП ніколи нічого не читав. Навіть Вінні-Пуха, Яйце-Райце і Курочку Рябу. Кожен свідомий громадянин має звернути на це увагу МУП, і сказати йому, щоби МУП спочатку почитав класику, а вже потім брався писати.

МУП не може знати історію, розумітися на економіці, ніколи не бачив на очі інших країн, не знає цін на продукти та реалій життя.

Єдине, що емоційно може зворушити МУП – це відгуки про його творчість. Якщо МУП не хоче померти після негативного відгуку будь-кого щодо його творчості – він наносить цим людині смертельну образу та демонструє неабияку зневагу. Якщо МУП сміє цікавитися, чи ця людина бодай бачила на очі його творчість – він демонструє неабияку обмеженість. Якщо після коменту в блозі на кшталт «твої тексти гавно. Підпис: Вася21ХІ» МУП продовжує писати – він чинить злочин проти людства.

Якщо МУП схвально відгукується про когось, зустрічається з кимсь, виходить за когось заміж чи одружується з кимсь, народжує чи робить комусь дітей, допомагає комусь з переїздом, підписує якусь петицію, дружить з кимсь, бухає з кимсь, підвозить когось додому, дарує комусь квіти, пригощає когось випивкою чи переводить бабцю через дорогу – то він робить це з метою видатися, надрукуватися в періодиці або пропіаритись. Якщо зв'язки між тим, кому МУП робить щось хороше і між тим, хто може його видати, пропіарити чи надрукувати зовсім неочевидні – то МУП добре шифрується.

Книжки МУП чи журнали з його творами ніхто ніколи не купує та не читає. На виступи МУП ніхто ніколи не приходить. Людей, котрі щиро говорять, що їм подобаються твори МУП, не існує.

МУП завжди добре знає, що він робить нецікаву, непотрібну, негідну справу, і глибоко в душі йому за це соромно. Кожен, хто розкриває цю таємницю МУП публічно, має бути негайно канонізований з подачі самого присоромленого МУП.

А ще в МУП завжди недойоб. Але це вже зовсім інша історія...