Ейфорія по Flёur

29 травня, після турне містами Росії, презентація альбому „Ейфорія” дібралася і до України. Flёur, за вісім років свого існування, вже привчив нас до сюрпризів. Не обійшлося без них і цього разу.

По-перше, здивувало, що перша „українська” презентація відбулася в Києві, а не в Одесі. До того відправною точкою гурту вважалося саме рідне місто.

По-друге, місце проведення. Дім Художника, безумовно, чудова зала з домашньою атмосферою, але по місткості явно програє Центру Культури і Мистецтв Національного Авіаційного Університету. І хоч звук в цій залі буде погірше, проте таке відношення гурту до публіки, що бажала втрапити на концерт, не могло не вселяти оптимізму перед його початком.

Більше фото у розділі "МАРМИЗИ"
Фото: Ірися Фролова

Вмостившись зручніше в імпровізованій прес-ложі (Якою слугували бокові місця першого ряду), вдалося оглянути всю залу. Вже з цього огляду можна було зробити висновок, що концерт організаторам вдався. Не дивлячись на будній день та початок о доволі таки ранній годині, зала була майже повністю заповненою. На око, було вільно не більше двадцяти місць.

І ось – останні хвилини перед початком. Зала час від часу зривається оплесками, коли хтось з гурту з'являється на сцені (це стало вже фірмовою фішкою Flёur, особливо, що стосується українських концертів. Хоча, по словам самих учасників гурту та персоналу – це суто випадкові збіги). Ще кілька хвилин, і гурт на сцені. Почали з презентації: одна за одною звучали пісні з нового альбому, потрохи розбавляючись коктейлем зі старих хітів та рідко виконуваних пісень.

Публіка слухала їх зважено і насторожено, адже альбом вийшов на український ринок зовсім недавно, і ще не всі мали змогу не те що придбати, а банально скачати його з Інтернету. Доречи, кілька слів про публіку. Приємно бачити стільки різноманітних і незвичайних людей: тут і панове й панянки за 30, і нео-панки, і люті фанати металу, і готична культура, яка супроводжує гурт на протязі 8 років, і просто маса приємних і вдумливих облич. Були, правда, і „жлоби”. Два хлопчики років 13-14, час від часу спускалися на перший ряд, викрикуючи гурту свої побажання щодо пісень. В цьому, правда, теж можна знайти позитив – адже це невідпорний факт популярності гурту. А хлопчикам спишемо подібну поведінку на вік і сподіватимемося, що то в них тимчасове.

З відіграної програми альбому дуже вразили „Мечты” та досить таки оригінальне виконання пісні „Тёплые коты”. Всі ж інші пісні вражали своєю цілісністю і незвичністю, хоч більшість з них була знайома по розповсюджених в Інтернеті „домашніх” та фанатський записах. На пісні „Ейфорія” на сцену вийшов Володимир Нессі. Живий талісман гурту, що вже другий рік подорожує з ним по всім місцям виступу, затягнув таку глибоку арію, що не тільки напрочуд заглушив вокал Ольги Пулатової, але й визвав у зали наступний за ейфорією стан – екстаз. Після цього концерт почав бути набагато жвавішим, а димка містицизму змінилася атмосферою маленького свята.

Відігравши програму, гурт попрощався і... пішов. Поціновувачі почали підійматися з місць і прямувати до сцени, вимагаючи продовження. Проте, були й ті, хто йшов, знаючи особливості гурту принципово не виступати "на біс".

І тут стався третій сюрприз – гурт вийшов, відігравши програму з кращих пісень. Ті, хто прийшов під сцену, вже не стали повертатися, а взявшись за руки, ритмічно покачувалися в тон голосу вокалістом. Після цього варто лише беззаперечно заявити: „Ейфорія” сталася. „Ейфорія” вдалася.

Хотілося б виказати свою подяку менеджеру гурту Владу Міцовському, організатору концерту Вадиму Мельничуку, аташе заходу Ользі Івановій та Ірині Семенюк за сприяння в отримані акредитації.

Більше фото у розділі "МАРМИЗИ"
Фото: Ірися Фролова