новий день прийшов

ось воно.

знову кінець місяця і чергові сподівання почати з нуля.

ну хіба не дурненька я?

і головне ж - знаю, що все можна змінити рухом душі майже в одну мить.

хоча...

я так хочу в гори...

я так хотіла би десь загубитися і щоби надовго......

інколи здається, що це лише бажання самого бажання, що далі воно і не піде...

а ще я собі думаю: чого ж я втікаю від того, до чого душа сама тягнеться?

чого я не слухаю себе і навіть інших, коли вони говорять вголос те, про що я боюся думати?

і взагалі...

забагато я трикрапок ставлю.