Розвинений бубабізм

За браком місця редактор «Лівого берега» скоротив мою статтю і залишив з неї куций фактаж, а я хотів розповісти про те, що вдалий стьоб з початку 90-х років став дійсністю сьогодні. Тобто всю ідею і малину мені пересрав. От я й розізлився і у блог скидаю повну версію про новий суспільний лад.

+++++++++++++++++++++++++

До повної перемоги Бубабізму!

«Ты  помнишь как все начиналось? Все было

впервые и  вновь…»

Машина Времени. Пісня з к/ф «Душа», СРСР, 1982 р

У післямайданному 2005 році начальник міліції  в Донецькій області Михайло Клюєв вважав, що залучення бронетранспортера для проведення обшуку в компанії «Люкс» Ріната Ахметова було обґрунтованим. Перелякана охорона лежала на підлозі, а сам Ахметов переховувався  в Монако. А зараз Луценко відсторонений від посади, і в кріслі самого міністра виконує його обов’язки той самий  «бетеерний» Клюєв.

Якась фантасмагорія!

У квітні 2005-го голову Донецької облради Бориса Колесникова запроторили в СІЗО і обіцяли 5 років тюрми. Але вже за два роки Президент нагородив Колесникова орденом «За заслуги» ІІ степеня.   А у 2009 році сам Колесников, який вже засудив Бориса Пенчука за лжесвідчення проти нього, сподівається на покарання «пройдисвіта і популіста» польового командира Майдану Луценка.

Пофігісти і філософи одразу ж пригадують філософську концепцію, що «революція  пожирає  своїх дітей». Але прикол саме у тому, що жодних революцій і не було. Майдан був, люди були, були й надії і гасла. А революції, як такої  – не було. У цьому сходяться навіть лідери помаранчевих подій 2004 року. Тоді ж звідки такі карколомні ходи: то на коні – то під конем? Змішались в кучу коні й люди…

У 2006 році головний міліціонер Луценко з’ясовував,  як 4 гектари Ужгородського лісового господарства стали власністю мами Шуфрича, а потім і самого Нестора Івановича. Далі ще більше.  Накопали, що комерсанти шуфричівської контори взяли в оренду «30 тисяч гектарів землі – у заповідниках Воловецького, Ужгородського та Свалявського районів». Так повідомляло МВС того року. Міністр Луценко тієї першої ходки в уряд їздив на Закарпаття навіть встромляти табличку  «Землі Шуфрича», а опісля, як землі повернули громаді,  змінив табличку на «Землі не Шуфрича» і знову світився героєм у теленовинах.

Далекого 2006-го невгамовний Нестор лише й спромігся, що  обізвати Луценка ймовірним «шизофреніком та геєм».  Але вже наступного 2007-го, коли уряд став «біло-блакитним»,  помаранчевому екс-міністру зробили «Юрієв день»  із семигодинним обшуком  слідчими на квартирі. Шукали «ізраїльський паспорт» і провадили допити. Шуфрич тоді був на коні – міністром МНС і світився у теленовинах, як герой, що рятує навіть котиків на дніпропетровських вибухах мирних будинків.

У 2008 році Шуфрич побив свого друга екс-міністра, соціаліста і підозрюваного у корупційних діях підслідного Рудьковського. Це  були чисто «мужськіє» розбори, пояснював Нестор у телевізорі. Але   бійку Луценка у Франкфурті Шуфрич визнав вже як дії проти держави Україна. І останнього  тижня  той самий Шуфрич, але вже не як соціал-демократ-2006, а переконаний «регіонал»-2009, очолив одну з двох слідчих комісій Верховної Ради по з’ясуванню пригод міністра внутрішніх справ Луценка у німецькому аеропорту.

Прикол полягає у тому, що одночасно депутати створили дві комісії по Луценку: одною керує БЮТівець Забзалюк, а іншою – Шуфрич. Крім того у Верховній Раді раніше було створено комісію щодо розслідування зловживань у МВС під головуванням «регіонала» Василя Джиги. Того самого заступника міністра, який вилетів з крісла під натиском акції «Україна без Кучми». Тоді міністерство прикривало як могло вбивство Ґонгадзе, а під стінами стояли маси протестувальників на чолі з опозиціонером Юрієм Луценком.

«Ви захотіли абсурду – будь ласка! Маємо  тепер трислідчі комісії» сповістив голова Верховної Ради, якого соціаліст Луценко ще у 2001 році  називав   підбурювачем   вбивства Ґонгадзе…

 Де ж пояснення усього цього абсурду, який триває роками? Ефект революційного маятника? А можливо – постреволюційний бумеранг, який може повернутися і боляче вдарити по голові того, хто його запустив? Чи можна цим пояснити те, що одних «сіверодонецьких сепаратистів» заарештовували, як то з покійним Кушнарьовим було, а інших активних учасників, як то  Раїсу  Богатирьову  – призначали секретарями РНБО?

Логічно пояснити те, що по своїй природі абсурдне і алогічне,  не можливо. То ж що ми маємо? А це – справжній бу-ба-бізм. Це державний устрій наш, який і є основою світобачення і водночас стилем буття. Ми усі давно вже  «бубабісти».  І вони там  нагорі усі доконані  «бубабісти». Пам’ятаєте, як ще на початку 90-х літературні герої Олександр Іранець, Віктор Неборак та Юрій Андрухович створили поетичне об’єднання «Бу-Ба-Бу» - Бурлеск-Балаган-Буфонада? Так от усі ці «розборки» – це не політика. Часами це – бурлеск або буфонада, а часто – звичний балаган. А мудрі книги пишуть: «бубабізм» виник як відповідь на «суспільну депресію і масову карнавальну сміхову рефлексію на катаклізм системи».