… а далі? ;)

Вірш «Подорож літаком»

Літак, немов змагун, бере розгін,
Костричить кострубатий, гострий лоб,
як віл, вдаряє до повітря стін,
їде в повільний гін, пізніш в галоп.

Шалений вітер дме від дужих крил,
нараз підстрибує, дере муслін
імли та пнеться стрімко в неба схил.

Відштовхуємо землю, наче м*яч.
Рев, гуркіт обіймає нас в кліщі.
Залізний круче, перестань, не кряч,
не вий! Ох Боже, як тріщить, тріщить.

Колеса в хмарах – наче ноги в стремю.
І відхилюся поза край над мряч,
аж серце випаде із рук на землю.

 

Весь, тільки мені здається, що текст у такому випадку не лишній, мало хто сюди забреде, а якість така, що мені довелось в книжку заглянути щоб розібрати слова, а піня ж класна ...