Вісім причин відвідати Moloko Music Fest

Отже,  що можна загалом сказати про фестиваль? Якісний саунд, ненапружена атмосфера, що сприяє вільному сприйняттю музично-театрального дійства, і просто цікава музики. Було на що подивитись 19 вересня у київському Мистецькому Арсеналі.

 Відкривала фестиваль молода виконавиця з Одесси AnnieBri. Дівчина співала сильним голосом, професійно грала на фортепіано, рідко, але дуже гарно посміхалася, чим викликала тільки симпатії і живий інтерес, адже на сцені лиш вона і  фортепіано. Певно, так створюється чуттєвість і досягається реалістичність. У будь-якому випадку, гармонію мінімалізму виконавиця реалізувала на 100%: достатньо почуття, достатньо динаміки, достатньо сили. Виконувала пісні з нового, нещодавно виданого альбому «Lo-Fi Feeling». Дуже сильно нагадує Шон Маршалл, Яна Тірсена і чимось Елісон Моссхарт.

         Piss&Laugh – це те, що можна знайти в безмежній кількості у музиці західних виконавців, і те, чого у не почуєш у нас. Можна сказати, автентичний гурт. Юрій Хусточка, Ілля Галушко і Андрій Надольський – це, власне, і весь гурт. А в музиці – це потужна ритм-секція, безліч ефектів, клавіш і психоделічно-нойзовий гітарний саунд. Юрій Хусточка грав, звісно, на басу, на акустичній гітарі, на клавішних і підспівував, Ілля Галушко, як і в ЕЕ на гітарі, плюс співав, а Андрій Надольський – на ударці. Приємними моментами, хоча, можливо, і не супер-важливими, були вихід на сцену Саші Кольцової, яка підспівала хлопцям, і Дмитра Шурова, який зіграв на фортепіано.

         Pianoboy з самого початку справляє враження професійного, але вільного у творчому самовираженні, сучасного гурту. А гурт – це Дмитро Шуров. Чудова гра, прості, не насичені глибоким змістом, і глибиною взагалі, тексти, стильна візуалізація – все, що потрібно, для того, щоб звернути увагу і, можливо, вдало забути/

 Від вокалістки Fleur якось підсвідомо очікуєш чогось, як мінімум, схожого н

а Fleur – це логічно. Але проект О. Пулатової і російського гурту Verba –  це відсутність ефемерності й невловимого духу, навпаки – типова, конкретна форма, легка для сприйняття. Але все одно музика дуже гарна. Verba позиціонується як пост-роковий гурт, хоча на фесті цього якось і не відчувалось. Внутрішній драйв, сильний вокал, поетичні тексти справляють своє враження, тому решта не має значення.

         Tikkle Me – шведський електропоп-дует. Свіжа, сучасна і достатньо приваблива музика. Якщо є щось у Zeigeist, то і в цьому проекті воно також є.

         Сергій Бабкін випромінював енергію, танцював, божеволів, концентрував захоплені погляди і потяги душевних глибин, співав сильно і по-справжньому. Ніякої фальші. Грав старі пісні, нову программу і, звісно, не залишав байдужим. Гармонія творця вільної музики і слухача – це виступ Бабкіна на MMF.

    Adanowsky – це життя і свято на сцені. Сюрреалізм у музиці і у її подачі.

         Adam Green і його музиканти виконували матеріал старих альбомів, відносно нового «Sixes & Sevens» і дещо зовсім нове. Сам Адам на гітарі не грав, але веселився, декілька разів ходив по рукам, безтурботно теревенив у мікрофон... Загалом вдало конектився з публікою. Вигляд, манера виконання і поведінки на сцені справляли враження дійсно цікавого виконавця, а не просто автора безлічі однакових фолк-композицій, цікавих хіба що текстами.

         Дякую організаторам за насправді цікаву подію у світі сучасної української музичної культури.