Богдан Жолдак “Шизотерапія”

Нова книга оповідань Богдана Жолдака є нічим іншим, як шизоїдним фарсом. Вона схожа на сни божевільної, психічно хворої людини. Позбавлена здорового сенсу, «Шизотерапія» (Шиzотерапія) лікує мозок від перевантаження глибинно-розумною дидактичною літературою.


Це розважальна книга. Гіперболізувавши сучасні суспільні явища, звівши людські взаємини, погляди, ідеали до межі крайнього примітивізму, абсурду, Жолдак примушує нас просто сміятися. Ну інколи ще кривитися від тої гидоти, що він нам у цих оповіданнях змальовує... Але почуття огиди у деяких епізодах просто до максимуму посилює шизоїдність того, що відбувається. Тому, в основному, таки сміятися. Кумедні ситуації тут виникають досить регулярно.

Існують і мінуси. Так, захоплюючись, автор іноді влазить уже у повний маразм і тоді стає доволі нудно. Це нерідко ще й дратує, бо не сприймаючи тексту, ви потім абсолютно вже губитесь у змісті і наприкінці оповіді просто не розумієте, що ж таки сталося.

Жолдак пише суржиком. Особисто я це ненавиджу. Але треба визнати, що такий говір повністю відповідає стилю, та й у великій мірі підходить його, м`яко кажучи, не завжди «нормальним» героям, що представляють у більшості випадків саме ту верству суспільства, яка так, чесно кажучи, і спілкується. В будь-якому разі, це хоч більш-менш природно.

Коротше кажучи, книга на любителя та під настрій. Комусь прикольна, комусь жахлива. Іноді розважить, іноді роздратує. Особисто мене книжка розважала та дратувала в однаковій мірі. Така от вона дуалістична і неоднозначна «Шизотерапія» Богдана Жолдака.