Життя.Смерть
Хто знає межу цих двох понять, хто знає різницю між ними. Адже ніхто не повертався з того світу і не розповідав як там.
Наше життя влаштоване дивовижно! Кожен наш день має значення – він особливий. З кожним днем, роком, десятиліттям, час плине все швидше, а люди все більше кудись поспішають. Вони бояться кудись не встигнути, не встигнути чогось зробити. Так, безперечно! Треба встигнути доробити звіт, здати речі в хімчистку, домовитися про зустріч щодо нової роботи – це звичайна справа. Вражає інше. Ми не прагнемо встигнути сказати близьким людям, що любимо їх, тому що сприймаємо їх як належне. Ми не горимо бажанням сісти і поговорити з дитиною про її переживання, ні, нам важливіше, що вона їла і як вона вчиться. Ми не біжимо просити вибачення у тих, кого ми чимось образили, звичайно, нам ліпше відкласти це на інший день, який і без того повністю розписаний буденними справами. І якщо замислитись, все це ми робимо, щоб матеріально збагатитись або просто хоч якось існувати в цьому несправедливому світі.
Припустимо почався звичайний понеділок, нічим не відмінний від понеділка минулого тижня, щоправда лише тим, що цього разу чоловік, який його (цей понеділок) почав, посварився з дружиною, нагримав на дитину, забув заїхати до старенької мами. Звичайно, він не знав, що цей день пізніше буде зафіксований, як день його смерті. Якби знав, прожив би його інакше, але...
Люди – дивні створіння! Вони втрачають здоров’я, заробляючи гроші, а потім витрачають гроші аби хоч якось відновити здоров’я. Вони не розуміють, що матеріальне – це далеко не найголовніше в житті. Свої нажитки вони не заберуть з собою, а спадки не забезпечать сім’ї вічного щастя! Але той час, який людина провела з рідними залишить свій слід назавжди в душах обох сторін.
Чому починаєш цінувати, лише коли втрачаєш, адже прекрасно знаєш цей печальний закон життя. Ні-і! Зі мною це не станеться! Я все встигну, от тільки... знову.
Мабуть кожен день потрібно проживати як останній! Не в сенсі: гуляти, так гуляти. А в сенсі: прожити так, щоб не шкодувати, щоб встигнути зробити все те, що колись відклав чи мріяв зробити. Час не чекає поки ви доробите свої справи і все-таки наважитесь зупинитись і запитати себе: куди я йду, що зараз у мене на першому місці?
Кажуть в момент смерті, перед очима померлого пролітає все його життя. Він бачить своє дитинство, молодість, біль, радість, гріхи і досягнення. І тільки від нього залежить те, що він побачить...
А які картини прагнете побачити ви?..