Про ідентифікацію

(або чому я не веду цей блоґ)

Питання, яке завжди доводить мене ледь не до збою усіх систем – «розкажіть про себе». Я чисто-відверто не уявляю, що про себе розповісти. Наприклад, можна щось таке «Мене звуть Ярослава, я не вмію пристойно їсти морозиво, тому ніколи не їм його при людях», а бо ж «Мене звуть Ярослава, я винайшла новий спосіб прокидатися ранком, коли вставати зооооовсім не хочеться: потрібно перекотитися на край ліжка і… просто впасти долі. З часом підвестися доведеться ;)»

 Але ж усі знають, що ж такого можна про себе нового і незвичного понаписувати. А я – ні. Ганьба.

 Отож я вже кілька місяців розмірковую на тему адекватного способу самопрезентації. Згадалися ті чудесні анкети у зошиті в клітинку, які ми старанно заводили і заповнювали, силилися найоригінальніше понаписувати, наліпити найкращих наклейок і намалювати найчервоніші сердечка – і все це лише з однією-однісінькою метою, аби перечитати відповіді якогось там хлопчика і вірити, що, можливо, і він бачив, які круті штуки ти понаписувала. Зараз же для цього потрібно просто додатися в друзі у соціальній мережі і перечитати стіну. гигиги.

З ідентифікацією за статевою ознакою я вперше зіштовхнулася у п’ять років, коли хлопці не впустили мене у щойнозліплену халабуду зі снігу, мовляв, дівчатам туди не можна. Я образилася страшенно. І на «не можна» і на «дівчатам».

А про вікові ознаки скажу одне – мені значно краще жилося б, якби і близько не уявляла, скіки мені років.

 Ми щодня чуємо від інших – ти така і сяка, ти про себе забагато думаєш доброго, тобі потрібно виправлятися, ти маєш купу негативних рис, ти маєш жити інакше, ти занадто багато (мало думаєш), ти така хороша і добра, і т.п. Ми щодня самі собі говоримо «Яся, ти знову тупиш» і комусь кричимо «Ну ти бля і чудо!». Але чи відомо нам, хто ми є насправді?

Якби ми могли думати про все на світі, окрім самих себе, чи знали б ми, якими є? Ні. Бо в дійсності ми – безкінечно чиста дошка.

 І з усією цією морокою лишається тільки дочекатися, доки в руки (очі) нам вживлятимуть чіп, і щоб завести новий блоґ, потрібно буде лише піднести руку (око) до датчика, який зчитає інформацію, автоматично заповнить анкетні дані: ріст, вагу, вік, стать, ідентифікаційний код, порядковий номер, ціну оптом і вроздріб… І жодних проблем.