«Незнані тамплієри» Юрія Ячейкіна: книга, що знищує таємниці

Незнані тамплієри - Юрій Ячейкін«Минуле ховається від нащадків за маскою історії», – такою звичною фразою починається передмова до «Незнаних тамплієрів» – книги, автор якої збирається розповісти нам «не тільки про «бідних лицарів», а й про те, як безпардонно перекручуються наявні відомості про них, або, в найгіршому разі, перетворюються на «цікаві» легенди для недосвідчених, що теж є однією з форм свідомої неправди».

Одним словом, письменник та публіцист Юрій Ячейкін збирає докупи історичні відомості, дати, факти щодо тамплієрів, їх ордену, гіпотетичних скарбів, хрестових походів, вкладає «непоетизовано-справжні» історії від самої Кліо у тверду палітурку, а вже видавництво «Зелений пес» пропонує нам нову книжку із серії «Манускрипт», – щось на кшталт історичного журналістського розслідування...

Ми, звісно ж, розуміємо, що така історична праця (саме історична, викладена то науково-популярним, то публіцистичним стилем, з великою кількістю дат, цитувань першоджерел, перенасичена середньовічними іменами у різних варіантах їх прочитань, і без жодних натяків на «поетизм»), як то кажуть, «на часі». Коли зростає інтерес до легенд, до всього містичного, поетизованого, таємничого, обов’язково має знайтись хтось, хто дав би цьому наукове пояснення і відділив справжнє від містифікацій. Однак тут є декілька «але».

Здавалось би, «Незнані тамплієри» мають пояснити історію – скоригувати дати, обґрунтувати ті чи інші відомості... «Підміна понять – це не лише перекручування історії, це ще, насамперед, применшення значень, криве дзеркало історичних переказів, знищення своєрідного колориту епохи. Це все одно, що римського центуріона називати лейтенантом, його центурію – взводом, легата – генералом, а легіон – дивізією», – говорить Юрій Ячейкін. І, звісно ж, ми віримо, ми бажаємо читати далі, бо хто ж зараз відмовиться від реконструкції цього самого колориту місцевості або епохи??

Анонс до книжки акцентує на тому, що автор нічого «не спростовує, лише додає». Але ж, перегорнувши кілька десятків сторінок (із 350-ти), ми помічаємо, що пан Ячейкін дуже часто воліє трохи вколоти інших істориків іронічними шпильками, – мовляв, там не визначилися з датою, там вдалися до плагіату... Часто ми бачимо критику адресну, проти конкретної історичної праці. Подекуди – «полеміку з анонімами». Інколи – з так званими «химерами», «які беруть свій початок очевидячки з пальця». Спростовувати таке – марна річ, переконаний автор, - їх варто було б розглядати, «якби ми тут розробляли тему «Гумор в епоху розвитку комп’ютерної віртуальної реальності»....
Справді, і в даному разі, і ще на значній кількості сторінок ми можемо віддати шану авторському гумору – він особливо потрібний, аби пожвавити серйозний текст . Але – чи можна казати, що тут немає спростувань?

Звісно, ні гумор, ні навіть авторський сарказм не можуть перекреслити тих цікавинок, які ми віднайдемо у книзі. Середньовічна жорстокість, інквізиторські методи, що породили низку неправдивих тверджень, таємниці золота тамплієрів, справжні мотивації хрестових походів (та й узагалі думки щодо доречності самої назви «хрестових походів»), роль «бідних рицарів» у розвитку науки та багато-багато іншого, про що ви можете дізнатися самі. Звісно, якщо зможете...

Кажуть, що за знання слід платити. У даному разі ціна не надто велика – проковтнути безліч імен та прізвищ, визначитися з авторитетністю значної кількості сучасних та ще середньовічних джерел, виплисти у морі дат, терпляче оминати критичні випади Юрія Ячейкіна, що стосуються міфів чи істориків-міфотворців. Можливо, вам доведеться втратити деякі свої ілюзії – чи то про Святий Грааль, чи про благородність тих чи інших історичних постатей, не виключаючи королів та пап. І, звісно ж, найголовніше, - вам бажано приблизно уявити собі розгорнутий килим хоча б середньовічної історії – інакше ви просто загубитеся у непростих, часто протилежних історичних та псевдоісторичних відомостях.

«Незнані тамплієри» - видання не для кожного, і в цьому немає сумніву. Воно не буде цікавим романтикам, містикам, шукачам скарбів, - ні, навпаки, обурить їх, бо знищує таємниці... Книжка навряд чи допоможе шукачам сенсацій. Не відкриється вона і нетерплячим, не звиклим до сухої мови. Однак шанувальникам історії або просто тим, хто звик мати вибір, чому довіряти, вона неодмінно буде цікавою. Можете перевіряти.