Монологія - наука про дурість

Новий рік... Ще один. Чудові подарунки, жахливий настрій... Ви, напевне, думаєте, що я – депресивна особистість? Ні, згідно результатів одного психологічного тесту я – оптимістичний суіцидник))) Файно, так? Ви про таке чули??? Ото ж і я про те саме))) Час монології зайнятись цим питанням...

Слухаю лише RADIOHEAD. Добами. Засинаю і прокидаюсь під них. Вони прекрасні.

Як мало прекрасного мене оточує... Точніш – прекрасних.

Знаєте, я вже півроку не цілувалась... Звідси і сум, мабуть. Чи то я страшнішою стала, чи то люди повимирали... ех...

Брови – найнепостійшіна частина мого тіла: то вони є, то їх немає... Нещодавно поголила, тепер думаю відпустити. Хоча, навіть бровам не наздогнати по мінливості моїх думок. Шаленою швидкістю вони огинають полюси моїх підкоркових центрів))) хехе))) отак от))) казала ж, що анатомію вчу))))

Отож, вчитися – це тру. І лише таким чином Ви зможете уникнути того, щоб не стати піддослідним для вчених-монологів)))