категорії: музика репортаж

"Наше Різдво": боротьба мистецтва й гламуру

теґи: Наше Різдво, Піккардійська терція, Андрій Середа "Кому вниз", Львів, Олег Лихач, Остап Ступка, Сашко Положинський, Тарас Чубай ("Плач Єремії"), Фестивалі, хорова капела Дударик, шоу

Проект "Наше Різдво", що цього року відбувався втретє, організатори презентували в "гламурній обгортці". Рекламні щити й флаєри із зображенням яскравих і блискотливих персонажів – чорта (актор Остап Ступка) і ангела (музикант Сашко Положинський) – намагалися звабити-привабити на концерт у Львівській опері любителів шоу й мюзиклів.

Однак на перший із чотирьох концертів усе-таки зібралася здебільшого публіка, яка хотіла відчути атмосферу Різдва в інтерпретації своїх улюблених виконавців – "Піккардійської терції", "Віртуозів Львова", гуртів "Дивні", "Тартак" (разом з дуетом "Астарта"), "Кому вниз", "Бай", квартету "Віртуози Львова", хорової капели "Дударик" та Олега Лихача, гурту "Плач Єремії" і Тараса Чубая.       

Майже в унісон з нечистою силою (чорт Остап Ступка разом зі своєю свитою намагався захопити Оперний театр і скасувати "Наше Різдво") на сцену вийшов легендарний український готичний гурт "Кому вниз" і розпочав концерт з колядки, яку лідер гурту Андрій Середа написав спеціально для "Нашого Різдва". Готично також прозвучала замальовка "Святий вечір" на слова українського класика Володимира Самійленка і пісня про "Микиту Швачку", герой якої, за словами фронтмена "Кому вниз", найбільш відповідає різдвяній атмосфері. 

Упродовж концерту, згідно зі сценарієм авторства ангела Сашка Положинського, виступи музикантів чергувалися з діалогами ангела і чорта, боротьбою добра і зла, а якщо точніше – мистецтва і гламуру. Приїхавши напередодні ранковим поїздом із Києва до Львова, персонаж Остапа Ступки одразу заявив (а під час шоу – підтвердив) про свої наміри захопити Оперу, приватизувати будівлі, а також пообіцяв забезпечити місто цілодобовим водопостачанням, напівпорожніми маршрутками, ввічливими водіями, стадіоном до "Євро-2012" – продемонструвавши неабияку обізнаність із проблемами Львова. Під час шоу чорт намагався реалізувати три сценарії захоплення театру: силовий, з допомогою сили "мистецтва", через демократичні вибори. Звісно, усі вони гучно провалилися, однак найбільш удалим був саме третій спосіб. Слова чорта "Як я можу скасувати вибори, якщо я їх організував!" – один з найбільш вдалих дотепів вечора.

Однак загалом ідея такого гламурного обрамлення для свята, яке своєю суттю, духом, справжністю – абсолютна протилежність шоу й гламуру, не є однозначною. Лінія ангела-чорта іноді недоречно перебивала атмосферу, яку створювали музичні колективи. Щоправда, не всі виконавці змогли схопити драйв і розкритися (можливо, три пісні – замало). А от хорова капела "Дударик" під керівництвом Дмитра Кацала – колектив, який у межах академічного співу творить дива, постійно розвивається, експериментує – захопила публіку з першої колядки "Іде звізда чудна", яку хор виконав разом із солістом Львівської опери Олегом Лихачем. І не відпускав з-під впливу своєї магії до завершення концерту.

Безумовно вдалим був виступ Тараса Чубая та гурту "Плач Єремії". Спершу була прем'єра – колядка "Спи, Ісусе, спи" у виконанні дуету Тараса Чубая та хорової капели "Дударик". Далі прозвучали "Народився Бог на санях" на слова Богдана-Ігоря Антонича, "Вифлеєм" на слова і музику Костя Москальця та інші колядки... А у фіналі весь зал колядував "Нова радість стала...".       

"Наше Різдво", що набуло неофіційного статусу головного різдвяного шоу країни, тепер відбувається у форматі фестивалю фестивалів: окрім шоу в Опері, проект представлятимуть концерти у Львівській філармонії – джазовий ("Щедрий вечір з добрим джазом" – 15 січня) та академічний (за участі хорової капели "Дударик" – 23, 24 січня). Попереду також – мандрівки іншими містами України.

А щодо концепції заходу, то музичний продюсер фестивалю Тарас Чубай формулює її так: "Фестиваль викликає зацікавлення в музикантів. Але не всі мають те розуміння, яке я вкладаю в суть проекту "Наше Різдво". Не всім вдається пропустити через себе коляду і видати на-гора нове, але з автентичним корінням. Аранжування може бути сучасним, але для мене важливо, щоб суть – вокал – зберігав автентичність".

Наталя ДУДКО, http://ratusha.lviv.ua/nashe_rizdvo.html