«Фантастика в короткому метрі»: фестиваль філософського цунамі

Чи було у вас коли-небудь на кіносеансі відчуття, що ви врятувалися після цунамі? Чи сповнювало вас подчуття не страху й моторошного фатуму, а якесь містичне тремтіння перед гігантською хвилею невимовної сили? Ні? Тоді справжні кіноекстремали можуть мені позаздрити – вчора я пережила описані відчуття на фестивалі «Фантастика в короткому метрі».

Цьогорічна «Фантастика в короткому метрі» – прем’єрна. Це двогодинна підбірка короткометражок з програми Швейцарського міжнародного фестивалю фантастичних фільмів NIFFF. В січні проходили покази «Фантастики» в Києві, цього місяця фестиваль потішив двома показами й львів’ян. 12 лютого в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи відбувся останній показ «Фантастики в короткому метрі» в Україні.

14 короткометражок не вписуються в стереотипні уявлення про фантастику. В них не побачиш НЛО, чужих чи аватарів з пандорцями. Ці фантастичні короткометражні стрічки – то радше фантазійні інтерпретації болісних і смішних проблем людства. Оголені нерви філософії. Геніальні в своїй малій формі оповідки про час, дитинство і старість, ціну слави, занедбану екологію, пластичну хірургію і ще багато-багато-багато про що. Бо справжня краса малих форм якраз в тому, що вони є електрошокером, який пробуджує глядацьку свідомість. А далі – діло за особистою філософією кожного.

Кожен фільм з 14-ти має свій всесвіт, який доповнюєш і розширюєш вже у власній свідомості. Кожен є своєрідним шедевром і кожен вартий уваги поціновувачів неформатного кіно. Зупинюсь на кількох:

«Заміна місцями» / Swapped
2002, трагікомедія
Режисер: П'єр Моннар / Pierre Monnard

Маленький Вільям обмінює свого татка-з-газетою на золотих рибок приятеля. Мама вимагає повернути тата додому, і хлопчик з меншою сестрою вирушають рятувати татуся. Їм доводиться пройти довгий ланцюжок замін, аж поки набридлого всім друзям тата врешті повернули. Жорстокий стьоб з «газетних батьків», яких власні діти вирішують проміняти на цікавіші забавки. Кому потрібні татусі, чиїх облич й не згадаєш через постійну «газетну ширму»?

«Вже» / Deja
2009,фантастика
Режисер: Антонін Шопфер / Antonin Schopfer

Оскар – офісний працівник. Його дні крутяться в закнутому колі: ліжко-будильник-офіс-перекур-офіс-ліжко. Одного дня він зупинився, щоб послухати пташиний спів і насолодитися сонцем крізь листя. Тоді ж несподівано прийшло усвідомлення, що життя наближається до фінішу і все, що йому залишається – це намагання спіймати час.

Драматична історія про Людину, що котиться дорогою свого життя на буксирі у Часу – завжди на крок позаду.

Die Chronomanen
2007, наукова фантастика

 Режисер: Карім Патва / Karim Patwa

Ще одна історія про плинність часу та пунктуальність. Точніше, про найбільшу людську хворобу – непунктуальність.

Юний Фреді допомагає в створенні колосального механізму, що має синхронізувати сприйняття часу свіх людей на планеті. Водночас він занурений в свої романтичні почуття. Там, де в одній площині зустрічаються наука, почуття і час, стається щось неймовірне.

Короткометражка геніальна двома фразами: «Хіба ж я міг обдурити час?»  та «Це геніально – подарувати людству ще три хвилини!». 

«Грип» / Influenza
2008, драма
Режисер: Віргіні Алєкса Андрей / Virginie Alexa Andrey

Стрічка була б дуже актуальною в нашій державі наприкінці минулого року, в період грипозних карантинів. Кіно, що сміється в обличчя перебільшеним проблемам «епідемій». Постапокаліптичний епізод, що показує абсурдність й комічність страху, що змушує людей ховатися навіть від близьких, жахатися найрідніших і всю відповідальність за власне життя покладати на ...маску. Маску-«янгола-охоронця», що «захищає» людину навіть наодинці з собою. Від самої себе.