Ето празнік со слєзамі на глазах

Рагу.лям сьогодні рік!

Рівно рік тому я написала перший пост. Звичайно технічно я почала писати раніше, ще у свій блог, але записи у прив'язці саме до домену  ragu.li почали виходити саме 18 червня 2009.

Я дуже хотіла зробити вам подарунок і постаралася максимально перелопатити увесь блог, щоб проставити теги і відновити фото у старих записах (там полетів хостинг, а руки ніяк не доходили), так що тепер можете переглянути перші пости, там є і село і люди, з якого все й почалося, і раз увідєл і влюбльон, і інтелектуальне, власне є все, що хочете:)

Читала вчора і аж навіть заностальгувала яке все це тоді для мене свіже і нове було і тому я відновлюю тематичні підбірки, які у мене були раніше і найближчим часом напишу про те, як у нас носять червоне, які вибирають колготки, про потворні сукні напишу і ще про щось. А сьогодні присвячу святковий пост хутру, бо...

... бо з хутром у нашого бомонду дуже складні стосунки, згадайте лишень Ані Лорак, яка буквально розсілася зі своїм хутром на пиріжках.

Хутро в Україні люблять, бо хутро – це статус!

Хутро відповідає нашому бомонду взаємністю і буквально душить його в своїх обіймах.

Хутра повинно бути багато і тому зовсім необов'язково, щоб за ним можна було побачити сукню.

І зовсім необов'язково, щоб хутро з сукнею поєднувалося, бо це ж хутро! Воно прекрасне саме по собі! А у мужика який красивий хутряний комір!

І взагалі, мужики в хутрі – це пісня, тому наші брутальні нікому не відомі співаки додають до свого виступу ще й таку пісню. До того ж хутро вигідно відтіняє навіть спортивні костюми.

Хутро взагалі можна носити з будь-чим – можна з трусами...

... а можна носити хутро з хутром!

З хутром важко зупинитися, почуття міри не мають навіть модельєри.

І редактори модних журналів теж!

Хоча навіть їм є ще куди рости.

Та навіть коли наш бомонд зупиняється і вирішує якось себе обмежити хутро не залишає їм шансів і потрошку перетворюється на Ктулху, щоб знищити невірних.

Також хотілося б згадати про штучне хутро. Штучне хутро додає простору для експериментів. Наприклад, завдяки йому можна виглядати як Чубакка.

Чи просто як чюдіщє лєсноє.

Або просто перевести акцент з обличчя на ноги.

Ну і наостанок розкажу історію. Їхала я якось давно у маршрутці, поруч зі мною сиділа жіночка з дитиною. Дитина весь час показувала пальчиком на різні предмети і запитувала "А шо це?", "А це шо?". Ну от, а перед нами сиділа жіночка у зеленій шубі. Дитина врешті-решт тикає пальчиком ледь не у спину тітці і питає маму "Мама, а це шо?", а мама (логіка відповіді мене теж порадувала) "Це кролик". Подив "Але ж кролики не бувають зеленого кольору!"

От дивлюся я на Тетяну Логуш і думаю, хто ж це у нас такого бордового кольору.

фото © tabloid.pravda.com.ua, vip.glavred.info, 1plus1.ua, e-motion.tochka.net, jetsetter.ua, dusia.telekritika.ua, popsa.net.ua, celeb.com.ua