Троха батяр (1 травня 2010 року)

Вчора гарцювала на Перкалабі. Всі сили залишила там, під сценою. І голос сів. Додому приплентала геть виснажена, але зі сяючою від щастя пикою. Є побоювання, що на Півнях стоятиму статично акі стовп. Федот вбрався в нову білосніжну сорочку. Ту, що з цитрусами поцупили якісь дві дівулі ще на Різдво. Але ця навіть краща – вона вдало просвічує. Двійко добряче вмазаних хуліганів все норовили спровокувати Федота поганим словом або жестом. Той не піддався. Після концерту перестріла Федота біля буса. Ввічливо попрохала його, щоб він залишив свого автографа на щойноподарованому Вовєнджею клапті паперу із переліком пісень. Погодився одразу. А на останок стомленим голосом пробасив: «Дякую, Таня, дякую». Ех, какой мущіна. :)

tikobuvuspivalu.livejournal.com/6481.html

tikobuvuspivalu.livejournal.com/7896.html

sumno.com/gallery/perkalaba-na-dni-batyara-u-lvovi/