категорії: блоґ-запис

Ні про що...Perception and Reality

Побачивши удруге чорну кішку там – де вона ніби нещодавно була, не варто несамовито волати, вибивати усі замуровані вікна та діяти проти чинного кримінального кодексу – роздаючи стусанів «білим комірцям». У кращому випадку, чорна кішка щось таки насправді забула вдома і повернулася, вікна замурували втретє пограбовані господарі із першого поверху, а стосовно «комірців», ну що ж – багато кредитувальних жертв мають такий самий потяг.

У гіршому – чудова можливість ознайомитися з інноваційними технологіями психологічної допомоги.

Звичайно ж я не маю на увазі шкідливий вплив на психіку людини містичного хвостатого або результатів роботи працівників будівельної сфери. Це як мінімум не зовсім чесно у відношенні до котів.

 

Кожен у своєму житті, частіше чи не дуже, мав думку – десь я таке уже бачив.  Що це було насправді – збій світової програми, або суто ваш, вирішувати самій персоні. www.simulation-argument.com/matrix2.html

Прояснити ситуацію тут може творіння братів-янкі на прізвище Вачовскі. Підзбиравши капіталу, вони вписали в історію кінематографу новий шедевр, а у філософію – нову тему для подекуди кривавих дискусій.

Спочатку завороживши читачів достатньо хорошим рівнем комп’ютерної графіки та засиллям екшену у виконанні Кіану Рівза, перша частина трилогії не просто виправдала свій кошторис а й впевнила продюсерів у таки необхідних зйомках наступних. Згодом, удесяте передивляючись перший фільм «Matrix», багато хто почав вбачати, а й подекуди надумувати, як твердять противники фільму, таємне змістове нашарування.

 

Тисячі ентузіастів прийнялися досліджувати теми сприйняття, штучного світу, феномен дежа в’ю, пам’яті та й взагалі. Часто ці дискусії та й припущення не виходили за межі свар у Інтернет чартах. З іншого боку, творення нового віросповідання та засилля тоннами дисертацій. Як кажуть – кожному своє.

 Хтось радикальніший намагався роздивитися пікселі на своїй руці, та визначити скільки мегабайт може займати образ свого кухонного столу.  Скептики висміювали та скидали пред’явленні феномени на недосконалість як і людського мозку так і пам’яті.

Хто є насправді правим  поки що не відомо, принаймні така ситуація не свербить ні тим ні іншим.

 

Чи є це результатом щоденної рутини, як скажімо ранкова гра у «балтійську кільку» в громадському транспорті. Побічним ефектом тридцять першої реінкарнації, або ж банальне зависання вселенського комп’ютера. Думати про це вже особисто кожному та при наявному бажані. Можливо хтось таки небайдужий знайде шпарину за куліси існування. Відповідей є безліч. Головне встигнути вибрати собі одну до вподоби.