категорії: блоґ-запис

Бог помер. Хай живе Бог! (Ніцше «Так сказав Заратустра»)

 

Давайте поговоримо про «Так сказав Заратустра. Книга для всіх і нікого» твір одного із найвідоміших німецьких філософів ХІХ сторіччя, Ніцше. Автора оповідей, що можуть бути по трактовані, як з боку літератури, так і філософії. Те, що вони написані не академічною мовою, надає їм деяку перевагу в очах пересічного читача. Крім того, ця книга містить у собі велику кількість відомих цитат.  Зокрема в ній вперше згадується афоризм «Бог помер» (нім Gott ist tot). Цей твір викликає багато суперечок як серед спеціалістів, так і серед пересічних читачів. Його використовували, як настільну книгу представники багатьох течій: неоромантики, націонал-соціалісти, та інші. Проте слід зазначити, що роль цієї книги в ідеологічному підґрунті націонал-соціалізму значно перебільшена завдяки сестрі автора.  Може здатися, що цей твір є занадто об’ємним. Проте, як вже було сказано, читати його значно легше, ніж філософський трактат через наявність сюжету. Може здатися, що твір не є цілісним, оскільки він складається з чотирьох частин.  Три перші частини були написані за декілька років, а через деякий час—четверта. Ще дві частини лишилися нереалізованими. Всі частини були опубліковані в одній книзі після смерті автора.
В оповіді мова йде про мандрівного філософа Заратустру. Цей філософ споглядав світ, мандруючи. Він потрактовував усе побачене згідно з концепцією Надлюдини. Перше, що кидається у вічі — Заратустра заперечує все, традиційне для європейської філософії. Наприклад, він возвеличує смерть, самотність. Коли європейська філософія чіпляється за життя, вигадуючи життя після смерті, і соціум. Заперечує запропоновану християнством зверхність душі над тілом. Проте робить все це в незвичайний спосіб. Наприклад, смерть акробата, що впав на втіху натовпу, заслуговує поваги. В цій книзі Ніцше говорить про метаморфози, що має пережити людина на шляху до надлюдини. Спочатку вона перетворюється на верблюда. Верблюд—символ накопичення знань. Він лише носить їх вагу, як горб. Потім—лев, потрактування не потребує. І кінцеве перетворення—дитина. Початок.
Найбільш цитованим є момент смерті канатохідця. Заратустра прийшов у місто, на площу і побачив там акробата, що дуже скоро зірвався з канату. Заратустра сказав, що людина є канатом між звіром і надлюдиною. Цей момент є ключем до того, щоб зрозуміти всю книгу. На думку Ніцше людина—лише проміжна ланка еволюції. Тим не менш, цей момент змушує читача замислитись над своїм подальшим розвитком.
 Як ви помітили, твір є доволі метафоричним. Кожен предмет має своє потрактування. Попри це, всі метафори є прозорими, а деякі з них і пояснені. Левову частку першої частини займають промови Заратустри. Всі промови мають заголовки «Про…», що нас відсилає до античних витоків  Європи. Також слід звернути увагу на спосіб викладу думок і побудову висловлювань. Можна помітити неозброєним оком стилізацію під релігійні тексти. Історії оформлені у вигляді притч і проповідей з прозорими символами і їх поясненням у кінці.
 Ця книга є своєрідним «must have» ХІХ сторіччя. Освічена людина має принаймні знати про що в ній йде мова . Книга стоїть на перехресті літератури і філософії, тому зацікавить багатьох, не зважаючи на різницю в сферах інтересів. Таким чином «книга для всіх і ні для кого» перетворюється на меседж не всім, а кожному. Складає особливий інтерес для людей віком приблизно 20-50років.