Сповідь постмодерного блондина – Омеляна Сопілки (скорочено).

Вступ.
Обшарпана однокімнатна гостинка, десь на околиці Троєщини. Стіни обклеєні газетами часів перебудови, заляпані, обірвані та брудні.
На кухні зі "шпалер" дивиться майже помітний друкований орден Леніна та величезні літери: "Труд". Під Леніним декілька розмазаних та засохлих тарганів, обличчами в бік раковини. Під раковиною купа сміття та порожніх пляшок з-під горілки. Серед пляшок помітно 2 пусті кока-коли. Це гламур.
Біля вікна стоїть чолов'яга років 30-ти. На ньому спортивні штанці "abibas" та тєльняжка. Руки тремтять. Права рука тримає упаковку Мівіни. Якщо дивитись уважно, то на правому запя'стку можна помітити необережне тату: "Размєр не главноє. Омелян.".
Не дивлячись на стан, чолов'яга стоїть достойно.

Частина 1. Криза.
За вікном криза, на душі – гидко.

Частина 2. Дійство.
Десь на мить над холодильником завмирає стареньке радіо. Ще долі секунди повітряні хвилі розносять шансон по квартирі, і потім, сп'янівши від тиші, вмирають. Омелян набирає в груди повітря та бодьоро промовляє ("поезія"):

Чи два по сто, чи раз по триста?
Важке питання.. Все не то!
Життя, як кам'яне намисто, несе мене к собі на дно.

Ні краще сто... а потім триста!?
Чи два по триста, потім сто?
Жахливий стан, мій розум "висне" і ллє, як місяць у вікно.

А може, дійсно написати про ту суботу, і тоді
Сопілкою в житті заграти, стати білявкою в душі?

Ні, так не можна – я же хлопець, і хуком в мозок б'є гормон,
Під "Тра-ля-ля" я ллю в стаканчик, улюблений одеколон.

Завіса.

http://img14.imageshack.us/img 14/9427/1236637123369.jpg )

як на мене то теперiшнi звьозди мають таке саме вiдношення до мистецтва як зграя мавп до балету :)попса дуже затерте слово але якраз для всього цього борделю з споживачами включно :)доречи невже мета ragu.li iзоблечить савременний бамонд який i так можна використовувати як сильне рвотне :P ? краще туда взагалi не дивитись, а над недолугими стебацо , акось не пре

Мармулетко,ви звабливиця ще та)))...:)Токо не забувайте-"те,що ми критикуємо не свідчить , що прочитане не викликає в багатьох оргазму( рагульського екстазу)!....обкладинка "Наталі" щьо раз мене сподобила-"Наталі"-н і сіло ні впало..."Бабушка Сталін")))...тобто визирають слоганчики"Известные мужчины о полигамии"( я б перефразувала"нещасні чоловіки про полігамію"(...там все так як у наличці"Бабушка Сталін"- саме себе і зрестить , і гвалтує)))...Це те саме, що помітили дописувачі про книжку "Десять міст"- боротьба з гламуром обертається гламуром))........"10 способів вернути мужа"- "а не пішов би він"- пише психолог в пораду кинутих жінок..."Як стати Дон- жуанкою" ( лучше не Берлусконкою).