взагалі, якщо будь-яка людина мистецтва публічно входить в мистецький світ, вона ОДНОЗНАЧНО не приховує, що зацікавлена в "розкрутці". інакше, як дорнести власну думку? А роман дійсно цікавий саме тим, що він більш насичений символами, а не "пообідали, погуляли, "офісна буденність + розваги середнього офісного класу".
Нещодавно Ірен Роздобудько зі своїм чоловіком приїжджала до нас в університет (Мечникова). Після зустрічі я вирішила прочитати її книгу "Зів'ялі квіти викидають".... Мені дуже сподобалося, хоча я люблю, коли завершений кінець твору. Майстерно описано життя героїв, глибокий твір)))) Надіюся познайомитися з усією вашою творчістю. Успіхів вам, творчої наснаги.... Ви дуже хороша людина... Юля С. (2009р)
Особисто мені дуже сподобалася ця книга.... Особливо новела, де розповідається про бельгійця... Чесно кажучи, я навіть не уявляла, які цікаві твори Сучасної УКР. ЛІТЕРАТУРИ... Нас їх змусили читати в університеті ( 2 курс філологічного факультету Мечникова) і я вражена.... Дякую вам, Євгеніє Кононенко, за вашу працю... Юля С.
А мені роман дуже сподобався! Цікавий сюжет, цікавий стиль, написано, справді, вишукано, хоч і не без провокації. Вважаю, що авторка – дуже талановита і перспективна. А у того, хто це написав, просто очі вилазять від заздрості до Анни та її успіхів. Видно, що ця людина навіть не читала твір. Якщо пані Анна прочитає цей коментар, хочу сказати: Анно, не звертайте уваги на цих крикунів, це закомплексовані і невдоволені життям люди, які заслуговують лише на Ваше співчуття, Ви маєте багато прихильників, тож щиро бажаю Вам успіху і буду чекати Ваших нових романів!
Кваліфікована і водночас цікава рецензія. Таких мало. Незважаючи на критику, захотілося прочитати книжку. Я чув як Пантюк читає вірші – і це дуже сильно. А от його прози поки не читав.
Шановні, а чи хтось колись цікавився Говардом Лафкрафтом?
Так от скажу вам цікаве, що Дереш досить таки успішно використав ідеї "лафкрафтовських жахів". І Йог Сотот, і Азатот і навіть бібліотека, в якій гєрой просижував штанці – давно придумана штука. І моя порада – якщо хтось не докінця розібрався в полінезійських віруваннях, то почитайте Лафкрафта. Будете приємно здивовані схожістю Лафкрафта на Дереша (чи то пак, навпаки). Дереш лише додав романтікі і адаптував до українського читаяа. За шо йому теж, доречі, дяка.
У мене всьо.
N.N.
Замовив книгу через ozon(бо у книгарнях нема).
Прочитав роман за вечір.Не відриваючись.Загалом ніби нічого нового,але текстом задоволений.
Хочу подякувати вам за рецензію «Дроворубів».Фактичний підсумок оптічних рефлексій читача.