І повіє огонь новий з «Холодного Яру»...

Важко читати такі книги, якщо ти не знаєш, про що йдеться. Важко, якщо ти не знайомий з історією Холодного Яру. А якщо знайомий – то ще важче. Це перша книга в моєму житті, яку я «проковтнув » за один день. І друга книга – після «Холодного Яру » Горліса-Горського, – яка взяла за груди і стисла так, що втік до іншої кімнати, аби не лякати дружину...

В романі «Чорний ворон » авторства Василя Шкляра (що також вийшов під назвою «Залишенець ») йдеться про нелегку долю повстанців Холодного Яру, зокрема одного з найбільш таємничих персонажів тієї доби – отамана на прізвисько Чорний Ворон. Дія відбувається у 1921-1923 рр на території Черкащини, де в ті роки вирувала кривава боротьба проти більшовицької наволочі. Холодний Яр був островом свободи в самому серці окупованої України, де українські партизани об'єднувалися на боротьбу проти загарбників. Холодний Яр був долиною смерті для тисяч більшовиків, і кожна згадка про це місце викликала тваринний жах у ворогів української незалежності.

Події тих років старанно замовчувалися совєцькою владою. Якщо боротьба ОУН-УПА піддавалася жорстокій інформаційній обробці совєцької пропаганди, то історію Холодного Яру було вирішено замовчати. По-перше, це робилося з метою приховати від громадськості принизливі поразки більшовицької машини на теренах Черкащини. По-друге, совєцька влада прагнула не розбурхувати пам'ять народу, адже саме з Холодного Яру розпочалося найгучніше гайдамацьке повстання, що увійшло до історії під назвою «Коліївщина ». Існували й об'єктивні причини: так, наприклад, кожен оунівець за кордоном мав за обов'язок написати спогади про війну. Таких записів на сьогодні існує величезна кількість. Проте мемуарів з Холодного Яру збереглося надзвичайно мало, адже носії цієї пам'яті у своїй більшості полягли у бою або були ліквідовані в катівнях ЧеКа.

Роман «Чорний ворон » побудовано на основі реальних подій. Працюючи над книгою, автор скористався мемуарами безпосередніх учасників і дослідників холодноярської боротьби. Подекуди в тексті з'являються звіти з архівів СБУ, які об'єктивно висвітлюють ті чи інші події. Таким чином, Василь Шкляр художньо описує цілковито документальні події, що мають історичне підтвердження в архівах ЧК та НКВД.

Саме реальність усього описаного і є тією причиною, з якої цю книгу так важко читати. Роман місцями здатен розсмішити до болю в животі, а місцями змушує стиснути кулаки. Успіх будь-якого роману найліпше засвідчується його впливом на читача. Книга, що залишає слід, є найуспішнішою, навіть якщо лишає біль, смуток і жаль. А «Чорний ворон » таки боляче б'є українського читача у самісіньке тім'я й пробуджує в ньому щось таке на генетичному рівні, що не витравити ані попсою, ані зросійщеним сміттям з тв-ящика.

Та найголовніше, що роман спонукає до роздумів. А будь-яка думка еволюціонує у дію.