сумно? - інтернет видання про культуру

    — Досить нетипова ідея дизайну альбому, хто вигадав її?

    Це друзі з Харкова, які мають власну студію дизайну. Вони фантазували довго над темою «зовсім мертвого півня». Ну, в результаті, що ж з тим мертвим півнем має відбутися? Він має потрапити в оцей баняк чи то пак каструлю. І не просто так тут оті кубики бульйону :). Як на мене це супер.

— А чия ідея такої назви гурту?

Чия ідея? Ну, я не думаю, що це може хтось згадати. Сама історія «винайдення» такої назви досить банальна. Ми, як усі львівські студенти, збирались на каву, і в нас була така улюблена кав’ярня, де ми збиралися, вірші читали свої та чужі, і так далі. І там от висів такий «символ» - флюгер залізного півня. І ми між собою називали «Мертвий Півень», ну от так, ми ходили на каву «на Мертвого Півня». А потім, вже в 90 році, коли ми сформувалися як колектив, треба було назватися перед тим, як вийти на сцену і в заявці написати назву, і вирішили, хай буде «Мертвий Півень»? Ну хай буде. От з того часу так і лишилося.

— У вас зараз багато проектів у різних сферах, а яке місце посідає музика?

Музика завжди посідає перше місце, вона завжди і всюди з нами, просто переслідує.

— Чи подобається бути ведучим на усіляких фестивалях? Часто кличуть?

Часом кличуть. Ну як сказати, чи подобається? Для мене це органічні речі, абсолютно не дратує, просто одна з ролей, яку я граю.

— У Вас є проект із зовсім молодими музикантами. Це гурт Києво-Могилянської академії. Щось плануєте записувати?

Щось буде, щось буде. Треба просто зібратися: посидіти, попрацювати, бо ми так зустрічаємос — пограли і розбіглися. Це буде, коли — не знаю. Цього року, напевно. Він так от красиво почався, думаю буде плодоносний рік, буде багато всіляких історій, в тому числі історія і з цими хлопцями з Могилянки, яких я поки що називаю «Тестостеронами», але це так :).

— Буде аналог проекту «Міська Барбари & Kharkiv Co»?

А, та це просто музика з вистав театру «Арабесок», з якими я працюю. Там кожного разу музика різна, так би мовити саундтрек, тобто це просто музика написана для вистав, а не якийсь окремий проект. Будуть нові вистави — буде й нова музика.

— А зі Схід-Сайдом це була імпровізація? Чи ще чогось можна очікувати?

Це була імпровізація абсолютна. І вони, і я були не готові, взагалі, не те, що не готові, а шоковані, шо відбувається. Це був абсолютний імпровіз, фактично.
Але найкращим компліментом із залу була «Ганьба» :).

— Плануєте знімати кліпи?

На концерті у Докері Придувалов сказав, що хоче робити кліп. Але ж це так, для нас, бо ми — неформат, бляха-муха, а бабло ми не будемо платити за ротацію — це точно! Кліп буде сто пудів. Хочеться робити хуліганські речі, він таким і буде.

— Які вже є кліпи?

Холодно, Франсуа, кілька старих — з альбому Підземне зоо, другого альбому.

— Не плануєте на диску видати?

Добре було б, треба буде це зробити, щоб діти-внуки дивилися.
З Афродизіяків з Морозовим ми робили такий мультик, трошки флеш, трошки фоток, трошки мультику. Треба буде це зібрати до купи і видати, щоб потім не кричали «У вас нема кліпів, у вас нема кліпів!» Та як же ж, є вони! То ви погано шукали! :)

— Сова чи жайворонок?

Соваааа... Дуже не люблю рано вставати, ну, власне «Нас не повинні зривати будильники». Жахливий досвід, я працював на радіо, в ранковому ефірі, прокидався о 5-ій годині, це був такий жах, це був не один рік. А так, сова.

— В Інтернеті багато часу проводиш?

Небагато. Я тільки два роки тому «познайомився» з Інтернетом. Я зробив лайв-журнал Мертвого Півня — закінчимо оцей цикл презентацій і долучимо хлопців, щоб усі писали.

— А що з сайтом? Планується сайт "Мертвого Півня"?

Ой, сайтом треба займатися, а ми такі старі пердуни, що... Нє, сайт буде, але от поки що LJ, а потім буде і сайт. Починаємо з малого.

До уваги читачів Спільнота Мертвих Півнів

— Як часто пишеш пісні сам?

    Кожного дня... Зранку... Встаєш — і пишеш пісні :).
    Ні, я жартую, звісно. Вони тепер так раптово з’являються, напевно від того, що ми так часто збігаємося — розбігаємося. Буває так, що вже є пісня в голові, ми зустрічаємося, чуваки не знають про це, воно так оп — і народжується пісня. А буває навпаки: Джон чи Чайка, чи ще хтось приносить якусь свою темку і «ой, а це той текст, який був у голові», воно так усе клеїться - і готово. Ми такі, у кращому сенсі цього слова Колгосп.

    — При виборі текстів, пріоритет надаєте власним творам чи тому ж Андруховичу?

    Ми не вибираємо. Ми одні з небагатьох ловимо кайф бути самими собою. В нас нема пацана, який каже: «оце продасться, а це — ні». Ми робимо те, що хочемо, не вибираємо, пісні самі з’являються.

    — Яка казка була улюбленою в дитинстві?

    Казка? Нє, не згадаю. Подобався Котигорошко, досі є ідіотська мрія знайти чарівну паличку і творити усілякі прекрасні чудеса.
    Ще мама пісні співала... Про любов. Ну може з того усе й почалося.

    — Яку музику зараз слухаєш?

    Дуже багато різної музики. Музика буває різна, я класифікую музику на добру і погану. За останні два роки найбільше мене вставив «Вася-клаб», з того, що останнє з’явилося — це для мене найбільший кайф. Такий міський «шансон», таке живе, натуральне...

    — І з цього зародилася ідея покласти «Брат, піва кончілось» на музику?

    Нє, не з цього.

    — Чи є енергетичні вампіри?

    Так, це ми. Нас семеро, ми СПРАВЖНІ вампіри.

    — Де любиш відпочивати?

    Не знаю, я завжди гублюся на оцих питаннях про відпочинок. Ну, не знаю я, що це таке. Так, я маю ДУРАЦЬКУ мрію поїхати нарешті в Карпати, але років п’ять вже не можу цього зробити.     Також ще жодного разу не був у Криму, непогано було б з’їздити.
    ... але я також не був у Японії, Індії, Австралії (сміється). По Европі трохи поїздив, а от туди хочеться.

    — Як змінився МП порівняно з попереднім альбомом?

    А я не знаю, чи мінявся. Так, є суттєвий додаток — барабанщик з Харкова та гітарист зі Львова. Ми можемо себе назвати найсоборнішим гуртом України, тобто це Львів-Київ-Харків. Ми така «вісь», на якій тримається вся наша держава. Вони принесли свої ідеї, теми, мульки. Попередній альбом — це був наживо записаний диск з Віктором Морозовим. От ми хотіли заграти такий старий рок-н-рол, ми і заграли, а тепер це таке — більше наша музика. Тепер це більш дорослий, я б сказав, чоловічий альбом.

    — Чи будете надалі співпрацювати з Віктором Морозовим?

    Я майже переконаний, що будемо, адже в нього є ще кілька речей, які я мрію з дитинства заспівати. Одна з них - це «О, панно Інно». Це така просто ідея-фікс, шоб усі дівчата слухали і уявляли себе Інною.

    — Чим Львів, Київ та Харків відрізняються, ну, крім назв?

    Це абсолютно три різних міста. Особливі та кайфові для мене. Але для всіх, я можу сказати, що міста схожі один на одного своїми місцями, іноді буває таке (це не пов’язано з різними транквілізаторами), я виходжу на вулицю і думаю: «Стоп. Де я сьогодні? О, а Київ? О, це ж Львів!?».
    Абсолютно різне ставлення, адже Львів — рідне місто і це назавжди, а Київ і Харків також мають свої штучки. І я щасливий, що я можу поєднувати ці три міста!

    — Якби не було Мертвого Півня, чим би зараз займався?

    Його не могло не бути! Власне, ми кожен робимо то, що хоче. Я колись хотів бути ведучим на радіо, я був ним, Чайка хотів бути телеведучим - він зараз цим займається, Джон мріяв займатися музикою — займається нею, Юрко Чопик хотів видавати книжки — він видає їх для дітей — святе явище! Ми потвори, яким вдається робити те, що ми хочемо.

    — Чи є бажання працювати на ТБ?

    Ну, якби було бажання, я б працював. Зараз, ні, не хочеться. Ромко хоче — працює, а я — ні.

    — Як тобі в «Арабесках?» Подобається грати на сцені, а не в житті?

    Це не передати словами. Доля хотіла, щоб я був на сцені. Це найкращий театр в Україні, і не тільки України!
    Фантастичне поєднання тексту, руху, танцю, музики... І так вміють тільки Арабески.

    — В Києві вони будуть?

    Будуть безперечно, але це важко. Переїзд — це додаткові кошти, але будем безперечно. В травні ми маємо нову прем’єру і намагатимемося показати її не тільки в Харкові, та й не тільки в Україні. Якщо тебе Київ не побачив, значить, ти ніц не вартий, шоу-бізнес, бляха-муха.

    — Що є ознакою популярності гурту чи виконавця?

    Для мене важливо, що люди приходять, це щастя. З цим новим альбомом будемо намагатися об’їхати якомога більше міст. Ми не переймаємося цими речами — не за тими правилами граємо: кліпи, ротації, сраньки-баньки. Ми хочемо грати свою музику. Не знаю, що є ознакою, але для нас — це концерти наживо.

    — Є вдома якась тваринка?

    Вона б не вижила в потязі! Я вже давно маю дурацьку ідею мати песика Чау-Чау. Люблю цих тварин, вони якісь буддистські. Їх, по-моєму, буддистські монахи придумали, щоб вони:
    а) не заважали господарю під час медитацій,
    б) зігрівали господаря в холодну зиму,
    в) це якщо вже зовсім голодна зима — ну, щоб було, що їсти.
    Я не їм собак, для мене головне, шоб не заважав медитувати.

    — Часто ходиш в кіно?

    Часто. В мене кіно взагалі чергова ідея-фікс. Ми з Арабесками, а точніше Світланою Лешко — режисером театру, співпрацювали над документальним кінофільмом. Довелося потрапити до кіно школи у Польщі. Найбільша ідея — знятися і зняти кіно. Думаю, що це рано чи пізно має статися.

    — Яке ставлення до екстремальних видів спорту?

    Прикольно дивитися по телевізору. Мрія — поплавати з аквалангом, я от буду їздити колись, треба здійснити її.

    — Чи є сенс визначати «Виконавця року», «Альбом року»?

    Не знаю, я на це не звертаю уваги.

    — Яке ставлення до премії «народного артиста»?

    Фє-фє-фє. Нє, в мене є знайомі, які мають це звання, але нащо воно? Ярмарка марнослав’я — хоча і таке має, в принципі, бути. Ну, зараз це неправдиве і нечесне, може колись... Але я не можу собі уявити Міка Джагера, який має звання «Народний артист планети Земля», чи шо? Що це таке? :)
    Такими фігнями перейматися тупо.

    — Читаєш?

    Читаю, дуже багато чого. Читаю, всі читаємо, цим ми відрізняємося від більшості виконавців. Останнє враження —Чарльз Буковський. Після прочитання його книги в мене з’явилася параноїдальна думка це перекласти, навіть, якщо це хтось зробить до мене — я сам це зроблю.     Мені сподобалося, неймовірні враження.
    З українського останнє, що було — це Тарас Прохасько. Жадана, бляха-муха, люблю, Андруховича згадувати ще? Часто буває, що хочеш спати, але не можеш відірватися від книжки!     Отак, вже спиш, засинаєш, але хочеться дочитати...

Постійна адреса сторінки:
http://sumno.com/content/view/1114/28/

Only registered users can write comments.
Please login or register.

4. 18-04-2006 12:51

Ігорьок

Місько Барбара прикольний чувак, але питання авторів трохи туповаті! як в анкеті в шостому класі! бєєєєєєєєєє

5. 15-04-2006 13:44

Odaliska

Щиро дєкую за альбом!Люблю-цілую

6. 01-04-2006 16:19

Odaliska

огидна описка мала місце бути

7. 01-04-2006 12:59

Odaliska

дякуєм 
помилку зараз виправлю

8. 01-04-2006 05:06

айяйяй! :)

Правильно писати (і казати) не "зі Львову", а "зі Львова"

9. 31-03-2006 21:15

Мені соромно :)

От по в"ю чітко видно деякі із питань мого авторства  
почуваю себе абсолютно не вихованою... 
...так нахабно звертатись на "ти"...