| Володимир Діброва, «Андріївський узвіз»: Чому ж ми робимо це на узвозі? |
|
|
 Несподіванкою стало присудження призабутому вісімдесятнику В.Діброві цьогорічної премії «Книга року «Бі-Бі-Сі» за роман «Андріївський узвіз». Якби премія називалась «За внесок загальнолюдських цінностей у звироднілу сучасну літературу», тоді було б ясно.
Але ж допіру нею нагороджували справжні «книжки року», себто актуальну, сучасну і загалом скандальну літературу, чи не так? Наприклад, цього разу разом із романом В.Діброви на премію висувались та не пройшли такі актуально-підліткові твори, як «БЖД» С.Ушкалова і «Сьомга» С.Андрухович. Отже, будемо сподіватися, що про нову орієнтацію «Книги року Бі-Бі-Сі» нам просто забули нагадати. Оскільки взявся Діброва знов за старе. У читацькій пам’яті сей автор, давно емігрувавши до Америки, надійно осів оповіданням «Why don’t we do it in the road» з книги «Пісні Бітлз» (1991), присутнім в хрестоматійному додатку МУЕАЛ. Більш, здається, нічим не осів. Його «Вибгане», що було реанімовано дружньо-американською «Критикою» в 2002-му році до актуальної літератури зарахувати так само важко. Натомість оповідання «Why don’t we do it in the road», чий герой мав зошит, в якому «охайним письмом було законспектовано всю працю Бердяєва, де Бог писався з великої літери» – це була ознака часу. Власне, чому ми чогось не робили просто при дорозі за тих махрово-бровастих часів було знати вже тоді. Адже ця «road» не завжди була «Abbey», тож за Бердяєва з бітлами багатьом ворохобникам шляхи-дороги пролягали куди подалі, в Сибір, а не потаймиру, як Діброві до Америки. Втім, це було в житті, але в літературі навіщо про це? Який же це приклад для підростаючого покоління нонконформістів? Тим паче, що належав, згадаймо, вісімдесятник Володимир Діброва до того самого, абсурдно-метафізичного напрямку в прозі, чиї яскраві миролюбно-пацифістські настрої контрастували з сірою соцреалістичною буденністю. А якщо й описував її автор у власному стенографічному звіті-опері «Двадцять такого-то з’їзду нашої партії», то виглядало це зовсім не як на двадцять такому-то з’їзді нашої партії. Весело виглядало, аж до постмодерністських судом. У новочасному «Андріївському узвозі» В.Діброви усе інакше. Без судом гомеричного реготу і комор потойбічного сенсу. Содом з Гоморрою хіба що в голові головного героя, але «тепер вся сучасність повстає перед ним з погляду вічності». При цьому в читача нічого не повстає, адже розповідається в романі історія життя сірого-сіренького персонажа у пошуку авторів його занедбаного життя. Час від часу завертаючи до Андріївського узвозу, наче до міфологічної Річки мертвих, сей підтоптаний дядечко подумки скаржиться на товстопику юність, свариться з приятелем-ректором, гарчить на жінку з дочкою, має коханку, і так від 2002-го до 1948-го року з п’ятьма зупинками на ліричний перекур. Але що цікаво: дорогу – той самий Узвіз, що віз та не вивіз – так і не переходить. Діброва вже чверть століття живе в Америці. Ясно, що його роман – це своєрідний звіт про життя, яке не склалося тут, а в Америці, слава Богу, краще. Принаймні за премією РС «Бі-Бі-Сі», присудженою йому за роман «Андріївський узвіз» він не приїхав, тож вислали поштою. Ви не знаєте, як працює в Америці пошта? Натомість з вершин будь-якого місцевого узвозу знати одне – в Україні ця проза вже не спрацьовує. І вищезгадана номенклатурна премія Бі-Бі-Сі тут не показник. В Україні так писав В.Рубан в романі «Помирав уражений проліском сніг» і М.Гримич в романі «Мак червоний в росі». Але в Рубана це героїчні для історії нонконформізму спогади про дисидентів, в Гримич – київська романтика цього самого українофільського періоду, а в Діброви? З огляду на його колишні «Пісні Бітлз» новочасна сага про життєву трасу Андріївського узвозу ніби як продовжує тему малоросійського угодовства. Допіру герой Діброви, потрапивши до міліції, волів зжерти аркуш з конспектом Бердяєва. Наразі його романному прототипу, вербуючи в КГБ, нагадують про це, але фігурує вже не Бердяєв, а дрібний закордонний мотлох, придбаний в інтуристів. Мовляв, з часом людина маліє, а її моральне русло міліє. Не кожен птах долетить до середини Андріївського узвозу, не розгубивши жовто-блакитне пір’я патріотизму. Постійна адреса сторінки:
Only registered users can write comments.
1. 10-05-2008 07:52 2 Олесь Бережний A як же сорок діжок арештантів (сучукрліту) усього лише в шести абзацах? Колупайте, друже, ретельніше. Або читайте журнал "Слово і Час")) 2. 09-05-2008 22:56 2 Ігор Бондар-Терещенко друже, посмакувати паралітературними гуморесками чи паки "творами-роздумами" від ІБТ я геть не цураюся. каюся, буває цікаво це почитати... бо час до часу маю смак до перечасничених і переперчених страв. але ж иноді вони виявляються неїстівними навіть і для мого загартованого стравоходу. як це сталося зараз, принаймні частково  нмсд "літературна рецензія", за визначенням, має вміщати спробу аналізу рецензованої книги у більше, ніж один абзац (з наявних шести). аби представити оригінальні думки рецензента якомога переконливіше й запропонувати читачеві сяку-таку аргументацію на підтвердження тих думок. і при цьому най візерунчастість словесного плетива залишається барвистою як завжди. хто зна, може б і я погодився з аргументованими думками  наразі ж я не зміг наколупати з цих мішків гречаної вовни нічого оригінальнішого, ніж кілька заяложених штампів і голослівних ярликів. а шкода.  3. 08-05-2008 19:13 2 Галочка Blackbird А хіба мова була про дружбу? Лише про ІБТ))) 2 Олесь Бережний "Розлогости" в ІБТ нема щодо "неживого" твору Діброви. А щодо "живого" (довколишнього) життя, чим був наснажений Діброва - цього ж, здається, в ІБТ не бракує, за цим до Єшкілєва не ходи)) 4. 08-05-2008 18:14 ІБТ не екзегет, як Єшкілєв)) та невже! друже, я в шоці  бо завжди екстраполював на езотеричні екзегези Єшкілєва як такі, що екземпліфікують еквілібрично-екстравертивні еклоги евфуїзмів у експлікативних екскурсах з екзархату ІБТ Якщо в Діброви "щільність", то звідки ж у відгуку "розлогість"? Якщо "щільність" у Діброви, а [S]рецензія[/S] "твір-роздуми" в ІБТ, то "розлогість" відгуку чия? Екзегета Єшкілєва?  5. 08-05-2008 17:29 бідолаху Джона таки вчасно "звільнили"  Людина,просвітлена доброю музикою не може писати таких злостивих рецензій, особисто для мене, ваша дружба* під великим питанням.)) І мені ні "Собору Паризької Богоматері", ні "Айвенго", ні "Марії Стюарт", ні "Довкола світу за 80 днів" читати вже не хочеться (а я таки збиралась нарешті зважитись ))), боюсь, що й там з кожної сторінки бризкатиме отрутою.  Та сама доля чекає й віршів, есеїв, радіоп'єс та монографій... На жаль. 6. 08-05-2008 06:15 2 Ольга Купріян Та ні, жодного гендеру, лише тендер на переклад)) Що ж до решти книжок віршів, есеїв, радіоп'єс та монографій ІБТ, то вони тут: http://artvertep.dp.ua/shop/books/193/3547.htm lhttp://www.dikoepole.org/numbers_journal.php?id_txt=192 http://www.bohdan-books.com/catalog/book_166_615/ А замість Руссо з ІБТ пропоную осьо-сьо: http://www.mdk-arbat.ru/bookcard_all4.aspx? Book_id=3618368 http://bookashop.ru/book/?book=26499 2 Олесь Бережний Якщо в Діброви "щільність", то звідки ж у відгуку "розлогість"? ІБТ не екзегет, як Єшкілєв)) Отже, дайош галопом по конспектах! 7. 07-05-2008 22:07 мда, попахує ґендерними разборками  тре нам, читачкам пригодницької й сопливої літератури, йти в підпілля й виховувати дітей. дітям же можна на ніч читати тільки Біблію й Робінзона, так? чи ІБТ не перекладав Руссо? а шкода, хороший би вийшов переклад. 8. 07-05-2008 21:10 друже Ігоре, і вкотре погоджуюсь!  адже визначену Вами «конспективність» роману Діброви я, мабуть як і Ви, сприймаю за влучний і ємний комплімент того твору. топонімічно кажучи, конспект Андріївського узвозу, це безперечно не фортечний фоліант Лук’янівки – в одному місті чи в одній серії одного видавництва. це різні літературні всесвіти різної архітектоніки. «конспективна» щільність роману Діброви, «конспективна» лаконічність його прози – це саме те, що приваблює в ньому зокрема цього читача. особливо на тлі згадуваних Вами «актуально-підліткових творів» чи «звироднілої сучасної літератури». безмежно радий, що наші з Вами смаки так стопудово збігаються стосовно зайвої недоречности стилістичних викрутасів, надлишковости мовних викурдуплювань і кумедности авторських викаблучувань. відтак, дайош «конспекти романів» замість растекашесиподревуспермошмарклями у багатостраждальному укрсучліті!  9. 07-05-2008 20:07 2 Галочка Blackbird + Ольга Купріян Ох, дівчата, що ж Вам показати так, щоби відкривалося й не соромно було за сублімацію... "Ерагона" читали? "Зоряний пил"? Що там ще дівчатка читають? Стіхи з пієсами точно ні... Монографії... Ага, ось! "Собор Паризької Богоматері", "Айвенго", "Марія Стюарт", "Довкола світу за 80 днів" - не читали, нє? А це ж для Вас ІБТ переклав, да. Решту він, як приятель того, хто, до речі, написав пісню "Blackbird", видає під псевдами, надиктовує іншим. Хоча, вищезгаданий приятель надиктовує з того світу, але з цього легше 10. 07-05-2008 19:38 ну от, хотіла вже собі мовчати в трубочку, як і годиться діткам мого віку, але ж не виходить. пане Олесю, дякую, що пояснили панові Ігорю ситуацію  пане Ігорю, ви ж знаєте, що роман не має визначеної структури, ба навіть, хто зна, може, в Діброви то не "твір", а "текст", причому текст хороший. шкода, що тексти не всім критикам доступні, не всім відкриваються... ну та то таке, кожному своє. "конспект роману", кажете? що ж, лишається справді чекати, коли ж справжі літкритики покажуть усім писакам, як правильно писати))) а поки видно тільки сублімацію в рамках певного жанру рецензії. таке 11. 07-05-2008 14:52 Такому "мужу" як пан Терещенко вже пора й самому щось "справжнє" написати, показати усім цим "недописьменникам" як типу треба! Такий талант пропадає за шкрябанням "резензій" і викриттям несправедливостей цього світу (особливо у галузі присудження премій). Шкода" 12. 07-05-2008 07:26 "Справжньої "рецензії" літературного твору, друже Олесю, заслуговує "справжній літературний твір", а не конспект роману, як у Діброви)) Якщо справді бачили оте "біг пес через овес", яке він автор назвав "роман-подорож", то вкотре погодитесь)) 13. 06-05-2008 22:44 панство, облишмо ж усіх дитинок, мужів чи жін у реалі, а у віртуалі ж нумо найперш шануймося (та... називаймося хоч валізками, аби ж не чємаданом!) бо ми того варті!  пане Ігоре, дякую за "дякую" - ситуацію я, нмсд, дійсно розумію. але я ще більше розумію клопіт пані Ольги щодо кризи жанру з укрсучрецензіями. і щиро його поділяю.  адже, нмсд, пані Ользі в коментарі насамперед йшлося про бажаність у рецензіях "присвячувати книжкам хоча б два-три абзаци", у той час як Ви самі визнали, що у своєму "творі-роздумі" змістові книжки присвятили лишень один-єдиний абзац. аби Ви там утнули ще один-два абзаци про текст "Андріївського узвозу", а не три-чотири згадки про місце перебування його автора чи инші ліричні надлишки, то можливо і я почав би ставитися до цього всього як до справжньої "рецензії" літературного твору. наразі мені вдалося уникнути клопоту пані Ольги лише завдяки тому, що я апріорі не мав очікувань "літературної рецензії" з глибоким аналізом твору (навіть і попри заявлену назву розділу на цьому вебсайті). натомість очікував чергової гуморески на параукрсучлітні теми. де книга згадуватиметься тільки побіжно, як підстава для карколомних вивертів гламурно-дискурсивної укрмовної еквілібрістики 14. 06-05-2008 14:14 За чужу "дитинку" вибачаюсь, це взагалі-то з Жадана Зазвичай вживаю "ахтунг, baby", але ж цього разу не вжив аніразу, Ви зауважили? Навіть пиво Що ж до "авторитетів", то вони всі в АУП, від кого й слід чекати "гідних" рецензій. Бережному ж - решпект за розуміння ситуації. Оце вже точно не "дитинка", але "муж". Дякую, Олесю за альфу 15. 05-05-2008 22:19 те, що Ви, пане Ігоре, за віком мені в батьки годитесь, не дає Вам права називати мене "дитинкою". якраз мій "ревізіонізм" стосовно ІБТ дає мені право висловити свою думку, чи не так? чи Ви вважаєте себе аж таким авторитетом? рецензія не гідна книжки, нмд. безвідносно до того, хто її написав. 16. 05-05-2008 21:55 нмсд, "історія життя сірого-сіренького персонажа" в цій книзі Діброви напрочуд влучно й майстерно витворює літературне тіло й дух "маленького українця" на повороті тисячоліть. А згадані Вами "Содом і Гомора в голові головного героя" - це саме ті альфа й омега укрсучасности, між якими вільно вміщуються всі инші гламури з дискурсами. хіба ні? 17. 05-05-2008 07:43 даруйте, пані Ольго, але Ви зависокої думки про жанр рецензії До того ж, навіть у моєму "творі-роздумі" (це називається "есей", еге ж?) змістові книжки привячено цілий абзац (передостанній), а "собі-коханому" - жодного З Вашого боку це яскравий приклад сучасної моди на "ревізіонізм" щодо ІБТ. Лехаїм, дитинко 18. 02-05-2008 14:08 даруйте, пане Ігоре, але це не рецензія на книжку, а радше "твір-роздум на тему". у рецензіях бажано присвячувати книжкам хоча б два-три абзаци яскравий приклад сучасної моди в "критиці": подалі від книги, поближче до себе-коханого, критика. |
|||
| < Попередня | Наступна > |
|---|
DeadRooster
