Дуб
Стоїть біля Валків могутній дуб,
Що віти тихо опускає до води.
Сховався від людей, плачу і мук,
І лиш туристи залишають тут сліди.
Багато бачив він десятків літ,
Знедоленим давав притулок в грудях.
А нині він сльозами, що стікають з віт,
Шукає сил у небесах і людях.
Одним з найяскравіших достовидів села Валки, що знаходиться в Прилуцькому районі, є п’ятисотлітній дуб. Хтось скаже: «Ну дуб, та й дуб. І що…» Та чи не здивує вас, що поряд немає жодного деревця, а лише старезне, сиве болото. Колись крізь ту місцинку пролягав шлях на Густиню. Щороку там проводилися ярмарки, кілька разів бував у Густині і Шевченко. Тому багато хто називає дуб Шевченківськім. Скільки всього перебачив цей красень; бачив він героїчні бої наших дідів, бої козаків з поляками. Багатьох знедолених захистили його широкі віти. Та часи йдуть і все змінюється. Тепер 35-метровий гігант і сам потребує захисту. Нажаль, чують цю мольбу лише учні сільської школи та вчитель географії, які щиро турбуються про долю дуба. Дружною командою вони спорудили паркан навколо старого велетня. До речі, діаметр дуба – два з половиною метри. Його можуть охопити п’ятеро діток. Шкода, що сільська рада не прикладає жодних зусиль для підтримки місцевої легенди. Дуже хочеться вірити, що наші правнуки також зможуть прийти і доторкнутися до його старої кори. Та мрії збуваються лише тоді, коли ми прикладаємо зусиль до їх здійснення.
Анюсь, молодчинка. Можеш ще додати мене у співавтори? Я помилочки підправлю ))) і фото додам ))
Так, це вічна проблема, але проти природи теж не підеш, якщо прийшов його час, невже ми зможемо воскресити його. А можливо потрібно поставити себе на його місце, просто уявити, що напротязі життя він бачив, я думаю не тільке хороше. Можливо йому і самому хочеться на спочинок. Але якщо він буяє, а втручанням в його життя з рук людини, тоді я підтримую вас і ваші починання, такі люди як ви створюють нову еру українців.