На "Сцені людства" так тепло, так чудово

Світ театру

На «Сцені людства» так тепло, так чудово…

Шостий Міжнародний театральний фестиваль «Сцена людства», який відбувся в Черкасах, залишає в серцях глядачів найяскравіші враження про розмаїття сучасних театральних шкіл та концепцій. Головний організатор фестивалю – Черкаський Академічний Обласний Український музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка Черкаської Обласної Ради. Саме завдяки невтомному ентузіазмові та професіоналізму організаторів, в Черкасах є можливість ознайомлюватися зі здобутками найцікавіших режисерських доробків з різних міст України та Європи. Навіть талановиті режисери з Києва нерідко вибирають підмостки Черкаського музично-драматичного театру для втілення своїх вільних та авангардових задумів, бо тут є умови для здійснення режисерської мрії, є простір для талановитого експерименту.

Саме таким, насправді чудовим експериментом була постановка останньої частини поетичної тетралогії Богдана Стельмаха, присвяченої життю Тараса Шевченка – «Тарас: Слава» в режисурі Сергія Проскурні.

Цією урочистою виставою відкрився цього року VIміжнародний фестиваль «Сцена людства».

Хоча по словам режисера Сергія Проскурні, його постановка  «зараз є лише ескізом майбутньої тетралогії, що присвячена великому українському генію», насправді виявилася вишуканою симфонією, в якій гармонійно поєдналися в єдине ціле поезія й живопис, життєпис й історія, література і драма…

Саме в цей день, 22 травня, коли фестиваль «Сцена людства» відкрився спектаклем «Тарас: Слава», у Каневі, на Тарасовій горі відзначили 150 років з дня перепоховання Тараса Шевченка.

На обговоренні після спектаклю С. Проскурня відмітив, що на його режисерську гадку, спектаклеві «поки що не вистачає відповідного темпоритму, котрий необхідно прискорити. Тому що, сучасний глядач звик вже до сприйняття поліфонічного рівня інформації, що є характерним, наприклад, для відео кліпів, де багато речей схоплюються водночас».

Заслужений артист України Петро Панчук вельми органічно ввійшов у роль головного героя, напрочуд вдало відчув фактурність образу поета й правдошукача, генія, котрого завжди переслідував правлячий режим, особистість якого намагається вийти за межі усталених суспільством правил гри в політичну лояльність.

Особливо приваблює робота художників-сценографів Сергія та Наталії Ридванецьких над цією постановкою. Сергій Ридванецький створив декорації, а Наталія – костюми, котрі органічно вписалися в сценографію спектаклю. Художники створили футуристичні композиції, в яких вишукане біле обрамлення доповнюється живописними відео проекціями з картин Тараса Шевченка.

Музичним фоном спектаклю стали твори народного артиста України, композитора Валентина Сильвестрова.

«Тарас Шевченко є улюбленим поетом Валентина Сильвестрова, – каже Сергій Проскурняк. – Згадайте як звучить ця поезія в «Реквіємі для Лариси».

Уявляєте, Валентин Сильвестров призначив мені зустріч на пероні станції метро «Арсенальна», і в інтервалах поміж проходженням поїздів говорив зі мною про тонкі переходи у метамузиці! Він сказав мені: «Використовуйте мою музику. У вас є бачення. В 2014 році хочу подивитися завершену роботу над тетралогією».

         *       *       *

Наступного фестивального дня театральний зал зібрав багато глядачів, котрі з задоволенням дивилися виставу «Пікова дама» Казанського Академічного Російського Великого драматичного театру ім.. В.І. Качалова в постановці народного артиста Росії, лауреата Державної премії Татарстану ім.Г. Тукая, лауреата премії Уряду Росії ім.Ф. Волкова Олександра Славутського.

Музика Астора П’яццоли, авангардові костюми та сценографія заслуженого діяча мистецтв Росії, народного художника Татарстану, лауреата Державної премії Татарстану ім.Г. Тукая Олександра Патракова, хореографія Сергія Сентябова, заслуженого працівника культури Татарстану, перетворили цю виставу на справжній містичний маскарад людських пристрастей.

Народна артистка Росії і татарстану, лауреат Державної премії Татарстану ім.Г. Тукая Світлана Романова створює образ Графині Анни Федотівни, володарки «таємниці трьох карт», таким живим й трагікомічним, що саме ця роль, завдяки авторській грі, виступає тою домінантою спектаклю, яка створює його форму.

Художній керівник Казанського Великого драматичного театру, режисер Олександр Славутський вважає, що «хоча останніми роками є очевидними намагання зруйнувати репертуарний театр у Росії, саме наш театр в Казані є справжнім театром – Домом для акторів. Наші спектаклі по 10-18 років не зникають з репертуарного плану, на них виховуються цілі покоління, що є дуже важливим для нас.

Зазвичай за сезон ми готуємо дві прем’єри. Одним з найважливіших крітерієв відбору для мене постановочного матеріалу – є якісна література. Ми працюємо з творами російських класиків, з текстами Михайла Зощенка, Валентина Катаєва, Олександра Вампілова. Глядачеві подобається прочитувати сюжетний план».

На обговоренні після перегляду «Пікової дами» навіть зштовхнулися погляди різних режисерських поколінь та напрямів.

Так, молодий режисер «Театру.док» Андрій Май закинув Олександрові Славутському, що на його думку «складно відстежити розвиток спектаклю по вертикалі, не вбачається також розвиток образу персонажу Германа».

«Я не роблю спектаклі для критиків, – сказав О. Славутський, – мої постановки розраховані на звичайного глядача, котрому цікавий літературний текст і сюжет, цікаво дивитися, що відбувається з героями на сцені… Для мене завжди є взірцями майстри російського психологічного театру – Юрій Любімов і Марк Захаров».

•        *       *

Особисто я, з деяким нетерпінням очикувала на виступ Національного театру «Василя Олександрі» з міста Ясси, Румунія, котрий привіз для фестивалю в Черкасах «Фальстафф Шоу».

Сюжет вистави заснований на сторінках життя загальновідомого персонажа Фальстафа, плідної фігури в драматичній літературі, що надихнула багато літературних творів.

У «Генріху IV» Фальстафф – улюблений супутник Принца Генріха, він зэявляється як старий і грайливий лицар, ласий до задоволень і вина.

У п’єсі «Віндзорські насмішниці» Фальстафф планує закрутити роман з двома дамами, Місіс Пейдж та Місіс Форд. Існувала чутка, що Шекспір отримав наказ від Королеви Єлізавети написати п’єсу, де Фальстафф був би закоханий.

У «Генріху V» принц, котрий став новим королем, розбиває своєму колишньому другові серце, тому що відсторонюється від нього.

(Цікаво, до речі, було би порівняти це «Фальстафф Шоу» з фільмом Орсона Уеллса «Фальстафф, або Північні коло кола» (1965))

Це трагікомічне шоу в постановці Йонсапа Дару, декораціях Гелу Рішка та костюмах Аліни Дінке Пушкашу, з актором Даніелем Бусуйоком у ролі Сера Джона Фальстафа зроблено, за словами самих учасників спектаклю, в «кризисному ключі».

Справа в тому, що Національний театр з міста Ясси, котрий існує виключно за рахунок державної дотації, зараз дуже потерпає в економічному сенсі від того, що цю дотацію останнім часом скоротили на 25%.

Довелося робити інформаційний спектакль засобами, які були в театрі: наприклад, використовувати костюми з інших вистав.

Режисер Йонсап Дару розповів нам, що його цікавить народний площадний театр.(Такий потяг відчув ще в 1910-х роках Бертольд Брехт, коли почав грати вистави на фабриках для робочих)

«Я хочу аби театр завжди був святом. Тому що, церква, театр і мітинги – це міста, де люди найбільше зустрічаються та мають можливість заповнити нестачу спілкування поміж собою. Я люблю площадну й театральну маніфестації», – сказав Йонсап Дару.

Все дійство «Фальстафф Шоу» побудоване за імпровізаційним принципом. Актори в цьому просторі існують відкрито, подібно балаганній виставі.

Тут присутнє вдале композиційне й смислове поєднання кількох шекспірівських п’єс. Фальстаф напрочуд життєлюбний персонаж, навіть його смерть у фіналі зіграна в дусі перформансу, глядач, як і режисер з акторами, не мають ніякого бажання аби Фальстаф вмирав, здається він робить це ніби лише прикидається мертвим.

Гротескове «Фальстафф Шоу» нагадує водночас за духом емоційного наповнення й «Декамерон» Дж. Боккаччо, й навіть фантазійну новелу Г. Аполлінера «Чево-вам». 

Львівський перший український театр для дітей та юнацтва привіз виставу «Оскар… Маленькі історії великої людини», створену за відомою повістю Еріка-Емманюеля Шмітта «Оскар і рожева пані».

Французький письменник і драматург Ерик-Емманюель Шмідт на сьогодні є одним з найбільш репертуарних європейських авторів. Його п’єси перекладені 35-ма мовами світу, їх грають на сценах майже 50 держав.

(Кілька років тому французький літературний журнал «Лір» («Читання») звернувся до читачів з проханням назвати «книгу, яка змінила їх життя». Шмітт виявився єдиним сучасним письменником в стоговому списку: його повість для театру «Оскар і рожева пані» опинилася в одному ряду поряд із «Біблією», «Трьома мушкетерами» Олександра Дюма-батька й «Маленьким принцем» Антуана де Сент-Екзюпері.Текст повісті «Оскар і рожева пані» в першу чергу розповідає про любов до життя. На запитання «Чому п’єса подана у формі прозового тексту?» письменник відповів, що «Спочатку була така ідея: героїня – поважна 70-річна пані – виходить на сцену, щоб зачитати листи, написані Оскаром. І цим самим перед глядачами відбувається ніби відродження образу цієї дитини. А згодом я подумав, що актриса, яка читає листи, потрохи сама перетворюється на цього хлопчика. І згодом, додаючи в своїх листах-оповіданнях по десятиріччю, Оскар у фіналі досягає віку героїні. А вона приміряє на себе як чоловіче, так і жіноче. Чоловіче – від маленького хлопчика і жіноче – як актриса. Цей образ рожевої пані для мене охоплює все людство».Зі стольного града Києва на фестиваль прибули Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка, котрий привіз виставу «Буря» за У. Шекспіром в постановці Сергія Маслобойщикова, і Національний Академічний театр російської драми імені Лесі Українки зі спектаклем «Наполеон і корсиканка» в постановці Михайла Резніковича за п’єсою Іржі Губача.

Також виступив Кабардинський державний драматичний театр імені Алі Шогенцукова з виставою «Вісім люблячих жінок» в постановці заслуженого діяча мистецтв Російської Федерації та Республіки Абхазії Руслана Фірова за відомою п’єсою Робера Тома.

(Читачеві може бути добре знайомим фільм Франсуа Озона «Вісім жінок» з блискучим колективом найвідоміших зірок французького кіно: Катрін Деньов, Фанні Ардан, Ізабель Юппер, Еммануель Беар, Даніель Дар’є, Людівін Сан’є, Віржін Ледуайон, Фірмін Рішар)

А тут глядачі мали можливість познайомитись з творчістю відомих актрис з Кабардино-Балкарської Республіки, Карачаєво-Черкеської Республіки та Республіки Адигеї.

На Малій сцені Черкаського музично-драматичного театру ім..Т.Г. Шевченка в рамках фестивалю «Сцена людства» продемонстрували виставу Черкаського Академічного театру ляльок «Открыто» в постановці Наталі Семенової за п’єсою «Вдови» Славомира Мрожека. У цій п’єсі «розвиток шлюбних і позашлюбних стосунків героїв стрімко сягає свого логічного завершення – космічної абсурдності людського буття, та виводиться, зрештою, у площину символічно-філософських узагальнень.

Магістрант кафедри театру ляльок КНУТКІТ ім.І. Карпенка-Карого Наталя Семенова з творчою групою молодих акторів поставила цільну й стильну комедію-гротеск, оздоблену елементами символістичної драми, вкрапленнями театру анімації та низкою трагікомічних положень театру абсурду».Кіровоградський Академічний Обласний театр ляльок також виступив з виставою «Собаче серце» за мотивами роману Михайла Булгакова в постановці заслуженого діяча мистецтв України Євгена Гімельфарба.

4 червня на сцені театру відбулася презентація експериментальної документальної вистави (verbatim) «Місто на Ч.» в постановці Андрія Мая. Ця вистава присвячена місту Черкаси й заснована на реальних інтерв’ю з його мешканцями.

Взагалі, здається всі, хто мав радість відвідати заходи Шостого Міжнародного театрального фестивалю «Сцена людства», отримали справжнє свято, споглядаючи різноманітну феєрію видовищ та блискучі режисерські роботи.

Особливу подяку маємо бажання висловити організаторам фестивалю: Директору фестивалю «Сцена людства», директору Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради, заслуженому діячу мистецтв Володимиру Осипову, і.о. художнього керівника Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради, актору й режисеру Олесеві Павлютіну, завідуючій літературною частиною Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради, заслуженому працівникові культури України Варварі Присяжненко і всім учасникам Шостого Міжнародного  театрального фестивалю «Сцена людства».

Там само: С. 54.

Цитата з рекламного тексту про виставу «Боїнг-Боїнг!»  (Див.: «ВКонтакте: мероприятие – «Боинг-Боинг!»)

Див.: «Черкаський академічний театр ляльок Черкаської обласної ради. Іван Котляревський. Наталка Полтавка. Прем’єра – 29 квітня 2011 року» – текст програми вистави.