Підземелля

Спускаєшся знову під землю
У нутрощі цього міста
Залізобетонні нетрі
Що стали уже ненависні

Болить голова на поверхні
З-під ніг униз їде опертя
Ти ходиш на рівні мертвих
Не слід жартувати зі смертю

Здається ти в кроці від пекла
Бо точно далекий від раю
Нема більше "холодно" й "тепло"
Ніщо вже тебе не тримає

Залізний хробак скаженілий
Несе в собі тельбухи й шмаття
І ти заповзаєш безсило
Смиренно прийнявши прокляття

Між скронями вітер віє
Зі шкіри твоя постеля
І стрімко згасає надія
На світло в кінці тунелю