Ірландський пост-рок гурт And So I Watch You From Afar виступив у Києві
За два перших тижні лютого встигли відіграти концерти у кількох містах Росії та України, 13 числа їх нарешті дочекалася й київська публіка.
Минулого разу ірландці грали тут рівно рік тому, проте за цей короткий час із ними відбулося чимало: вони встигли як випустити новий альбом («Gangs», який вийшов у квітні минулого року) і отримати за нього кілька нагород, так і втратити одного з учасників – гітарист Тоні Райт (Tony Wright) вирішив створити інший гурт, його місце зайняв колишній гітарист гурту Panama Kings – Ніал Кеннеді (Niall Kennedy).
Концерт у клубі Хlіб не встиг розпочатись, а прихильники ASIWYFA уже мають чимало причин для невдоволення. Заклад відкрився набагато пізніше запланованого, через що десяткам людей доводиться понад годину стояти у 15-градусний мороз під дверима. Коли відвідувачі нарешті потрапляють всередину, їх змушують знову залишити залу: там має тільки-но розпочатись саундчек. Тож усім доводиться юрмитись або у вщент забитому барі, або й просто у коридорі. Налаштування апаратури триває ще з годину, але це не рятує музикантів від постійних проблем із обладнанням, а слухачів – від жахливої якості звуку. Зрештою єдиними, хто вибачився перед публікою за незручності, стали самі музиканти.
Концерт розпочинається з виступу пост-рок гурту Jet Plane з Брянську, Росія. Хлопці грають декілька композицій, намагаючись впоратись із обладнанням, що ніяк не хоче працювати як належить. Оплески, якими слухачі врешті проводжають їх зі сцени – скоріше ввічливість, ніж вдячність за хороший виступ.
Все змінюється, коли на сцену виходять хедлайнери. Публіка, що за цей рік скучила за гуртом, дружно вітає музикантів. Протягом першої ж композиції майже увесь зал перетворюється на суцільний мошпіт, цілком доречний на концерті цього досить-таки важкого за звучанням колективу. У музиці ASIWYFA – нічого зайвого, лише дві гітари, бас та барабани. Проте численні ефекти роблять звучання гітар чудернацьким та трохи неземним. Музика багата на незвичні гармонії та мелодійна, але водночас потужна, динамічна: темп композицій постійно змінюється, звук затихає, щоб через мить знову вибухнути з неймовірною енергією.
Ще потужнішу енергію випромінюють самі музиканти. Під час виступу вони, здається, повністю розчиняються у музиці, підтримуючи її скажений темп, але при цьому увесь час підтримують зв'язок із залом. Здається, що двотижневе турне їх ані трохи не виснажило: майже постійно на їхніх обличчях усмішки, вони жартують із публікою (іноді – за допомогою нецензурних російських слів, сказаних з ірландським акцентом), дякують їй, тиснуть простягнуті із залу руки та вибачаються за недоліки в організації концерту.
Публіка зустрічає кожну пісню схвальними вигуками, очі слухачів постійно прикуті до сцени. Комусь вдається отримати від гітариста пляшку пива, комусь – видертись на сцену та пірнути назад у натовп. Перед початком однієї з пісень гітарист Рорі Фраєрс (Rory Friars) вигукує: «This next song is called Dont Waste Time Doing Things You Hate. Davay popliashem to this one!» («Наступна пісня називається Dont Waste Time Doing Things You Hate. «Давай попляшем» під неї!) Зал не тільки «пляшет», але й починає дружньо співати.
ASIWYFA виконали й композиції з нового альбому, і улюблені публікою треки з минулої платівки. Після маленької паузи вони виходять на біс, щоб зіграти потужну "Set Guitars To Kill", яка викликає справжній фурор у прихильників гурту. Проте найбільше, мабуть, усім запам’ятається "The Voiceless", яку виконують останньою. Наприкінці цієї красивої та відносно легкої за звучанням композиції, обидва гітаристи зістрибують зі сцени та продовжують грати, стоячи прямо посеред юрби фанів. У цей час басист Джонні Еджер (Johnny Adger) залишається посеред сцени, граючи із заплющеними очима, позаду нього – барабанщик Кріс Ві (Chris Wee). По закінченню цієї композиції публіка на руках заносить музикантів назад на сцену.
Після цього усі четверо під аплодисменти ще кілька хвилин зізнаються київській публіці у любові та дякують їй. Наостанок вони запрошують усіх охочих приєднатися до них на after party та обіцяють повернутись ще через рік. А поки що їх чекає останній виступ у цьому турне (у Мінську) та дорога додому, в Ірландію.