категорії: музика новина

AtmAsfera завершує роботу над новою платівкою

теґи: АтмАсфера, Internal

AtmAsfera – InternalInternal – саме таку назву дала AtmAsfera своєму третьому студійнику, що побачить світ вже в березні.

Робота над альбомом тривала досить довго, – перші записи було зроблено ще 2009 року. Географія творення пісень також широка: ловили натхнення в Україні та в Польщі, в Норвегії та, навіть, в Швеції. За час написання альбому гурт змінив свій склад – до ватаги приєднався новий гітарист Міша Пузюрін.

Офіційна презентація альбому в Україні запланована на кінець березня-квітень, тим часом, вже в лютому AtmAsfera промуватиме нову плиту в Еміратах, а після того – в Чехії та Польщі.

В очікуанні виходу диску ось що говорить про альбом сама AtmAsfera:

«Матеріал, зібраний у цьому альбомі, – це музика, переживання, які вийшли з найглибших  куточків сердця кожного з нас. Вона несе в собі певне послання, яке важко окреслити словами, – це щось більш тонке, його можна відчути. Це ті емоції та переживання, які відчуваєш, коли сам на сам із собою, це дуже відверті речі, які ніколи нікому не розповідаєш.

Ми назвали альбом Internal – «внутрішній», адже найважливіші речі народжуються глибоко всередині, вони завжди з нами, але ми часто не чуємо їх. Це певною мірою стильовий та емоційний рубіж нашої тврчості. Альбом можна назвати завершенням певної творчої епохи в нашій музиці. Туди увійдуть багато композицій, які ми творили ще з нашими друзями Сашею Гончаруком та Ігорем Сасом.

Пісні, які увійшли до альбому, – досить різні за звучанням, але подібні за енергетикою і своїм меседжем. Коли народжувались всі ці пісні, ми багато експериментували, імпровізували, навіть не ставили за мету створити певний альбом на певну тему. Музика народжувалась сама по собі, коли хотіла і як хотіла, було багато спонтанності і свободи, не було жодних часових і стильових обмежень. Ми не оцінюємо, погано це чи добре, просто так було... Можливо тому часто форми пісень нестандартні, несподівані переходи в гармонії і в настрої, пісні переважно довгі і не мають чіткого кінця. Просто доводилось закінчувати, але можна б було імпровізувати без кінця . Мабуть, щоб зрозуміти цю музику, в неї потрібно зануритись з головою і пережити її разом з нами...»