Тайная історія Украіни–Русі. (Д)(Т)єрзайтє.
Давно це було. Зібрав я якось усю свою витримку в кулак і прочитав, щоправда, не на одному подиху, третє (!) перевидання «Таємної історії України-Русі» від (чи для?) Олеся Бузини...
Анонім ↓
Тайная історія Украіни–Русі. (Д)(Т)єрзайтє.
Vici (анонімно) ↓
Тайная історія Украіни–Русі. (Д)(Т)єрзайтє.
Володимир Малишенко ↓
Тайная історія Украіни–Русі. (Д)(Т)єрзайтє.
irnike ↓
Історична солянка від Ярослава Грицака
Володимир Іванов ↓
Че Гевара: Що головне для революціонера?
rockstar ↓
Че Гевара: Що головне для революціонера?
Павло Чуйко ↓
Че Гевара: Що головне для революціонера?
Максим Черкас ↓
Че Гевара: Що головне для революціонера?
Materynka ↓
Че Гевара: Що головне для революціонера?
M (анонімно) ↓
Че Гевара: Що головне для революціонера?
Давно це було. Зібрав я якось усю свою витримку в кулак і прочитав, щоправда, не на одному подиху, третє (!) перевидання «Таємної історії України-Русі» від (чи для?) Олеся Бузини...
Дві частини фільму Содерберга «Че» («Аргентинець» і «Герилья») мають різний стилістичний візерунок, ми згадуватимемо їх з різним настроєм. Але саме в поєднанні половин краще за все помітна основна ідея картини, головний персонаж якої навіть не Че Гевара, а сама Революція. А дві частини - це два її погляди в криве дзеркало історії, де вона виглядає то ефектніше, то потворніше ніж є насправді.
Останні проекти Брайана Сінгера й Тома Круза були досить посередніми (роль Круза в стрічці «Грім у тропіках» все-таки епізодична, тому її не рахуємо). «Повернення Супермена» і «Леви для ягнят» можна сміливо відносити до фільмів, що не виправдали надій. Але якщо для Круза «Леви для ягнят» став просто невдалою картиною, то Сінгер, маючи у своєму розпорядженні майже 300 млн. доларів, завалив перезапуск «Супермена». Хто б міг подумати, але їхні кар'єри на сьогодні врятував Гітлер, якого вони спільно намагалися вбити у фільмі «Операція Валькірія».
Коли вчений виростає у великого і солодкого світоча вітчизняної історичної науки, він може дозолити собі написати щось живіше від нудних монографій. Часом з того виходять цілком некепські речі. Саме такий щасливий випадок маєм із Ярославом Грицаком і його збіркою есеїв та інтерв'ю «Життя, смерть та інші неприємності». Книжка ця ламає одразу два традиційних наукових табу: у ній майже не обмежений діапазон тем і теми ці так чи інакше стосуються сучасної, а отже політизованої, історії.