категорії: література, літературна рецензія
Де Кюстін? або Отака-от «Правда про Росію»
У далекі шістдесяті роки минулого сторіччя один кмітливий паризький видавець вирішив підзаробити грошенят і, після гучної реклами, кинув на прилавки грубезний ошатний том у футералі під назвою «Все, що ми знаємо про жінку». Мабуть, у київських видавництвах знають, що з цього вийшло, бо поклали собі повторити придибашку з обдурюванням читача, але вже по-українському. Коли я розгорнув книжку француза Астольфа де Кюстіна «Правда про Росію», мене почали обсідати сумніви: а що ж я, власне, купив?
Ельчін Сафарлі починає дратувати своїм романом «Я повернусь» вже буквально з перших сторінок. Пафосні епіграфи, алюзії до відомих брендів і марок, парафрази з пісень Земфіри і класики радянського кінематографу, цукрова історія знайомства героїв, ідеалізація Москви і Стамбулу, кулінарні рецепти східних страв, з мало що не похвилинними інструкціями щодо процесу приготування, викликають стійке враження, що, насправді, порівняння Сафарлі з Орханом Памуком дуже перебільшене.
«Розкішне життя» – це чергова кінодрама на тему «ідилії» американського передмістя очима підлітка, стрічка, яка приваблює своєю життєвістю.
