категорії: література, літературна рецензія
«Я повернусь»: Повернення на Схід
Ельчін Сафарлі починає дратувати своїм романом «Я повернусь» вже буквально з перших сторінок. Пафосні епіграфи, алюзії до відомих брендів і марок, парафрази з пісень Земфіри і класики радянського кінематографу, цукрова історія знайомства героїв, ідеалізація Москви і Стамбулу, кулінарні рецепти східних страв, з мало що не похвилинними інструкціями щодо процесу приготування, викликають стійке враження, що, насправді, порівняння Сафарлі з Орханом Памуком дуже перебільшене.
Речі, написані Нілом Гейманом, сучасним англійським письменником, впізнати легко. І справа зовсім не в одноманітності текстів. Фентезі, хоррор, казки, поетичні рефлексії, комікси, сценарії для телесеріалів – Гейман грається з формами, як захоплений малюк з детальками лего. Проте, Гейман має стиль. Точніше так: Гейман має Стиль. Чудернацька мішанина з дитячих страшилок, казок, міських легенд, снів, міфів, багатомільйонних мегаполісів і древніх покинутих місць сили, божевільних героїв і героїв раціональних, стім-панку і фентезі, тремкого відчуття краси і похабної брутальності; відлуння Толкієна і Гофмана, Лафкрафта і Льюіса, Фармера і Бредбері – все це (і багато чого іншого), проходячи крізь реторти поетичної лабараторії, витворює дивовижні світи, автора яких впізнаєш з перших рядків.