Лист № 4, або Степан не хоче бути принцом данським

Доброго дня, хазяйко. Пишу тобі з околиць Ельсинору. Тут несамовито красиво, проте данським принцом бути не хочу, оскільки один із загальновідомих погано скінчив...

Лист № 3, або Як Стьопу не взяли на норвезьку посудину

«…І я колись стану простим китобоєм і запишусь на норвезьку посудину ». Повідомлю відразу, що на норвезьку посудину мене не взяли, бо не маю паспорта моряка, дивні ці люди – я й громадянського не отримав, бо малий ще. Ніде не взяли, їду автобусом. Дивлюся у віконце і рахую кружальця камамберу, розкидані полями...

Лист №2, або Стьопа вчить шведську

Хазяйко, все закинув, вчу шведську, і ось чому. У нас в країні повно достойних претендентів на премію тата динаміту. Не знаю, як щодо хіміків, біологів, медиків і миротворців, а от літераторів точно не бракує. Проте, всім відомо, як та премія роздається. Перша умова – переклади шведською, друга – головне, щоб автор «засвітився» з вуст публічної людини...

Лист №1, або Трішечки Фінляндії

Доброго дня, хазяйко. Цього разу пишу тобі з готелю «Ра». Проте я не в Єгипті. За вікном моєї комірчини – двір-колодязь, в який якраз «летний дождь наливает в бутылку двора ночь» (с). Сиджу і оце пригадую Родіона Романовича Раскольникова, пам’ятаєш, описуючи його помешкання, ФМ називає розміри кімнатки...

Ірена Карпа: «Пологи заплановані на 12-17 серпня і хтозна, де вони нас застануть…»

Близько місяця тому співачка і письменниця, фронтдама гурту «Qарпа» і майбутня мама на восьмому місяці вагітності спакувала валізи, покинула з чоловіком Норманом рідну батьківську хату у Яремчі і поїхала закордон куди очі дивилися, а колеса котилися. І замість влягтися камінчиком у якійсь європейській клініці і чекати первістка, невгамовна Карпа тиняється Європою, підкорює альпійські вершини та розбавляє задоволення стресовим шопінгом ...

Північні околиці Києва на початку ХХ століття

–  Прошу пана сказати, як дістатися з Лук’янівки на Куренівку?

–  Бачу, пан нетутешній? Так дуже просто – трамваєм, через Швейцарію.

Час ромів

8 квітня 1971 року в Лондоні відбувся І Всесвітній циганський конгрес. Його ухвали так змінили долю цілого етносу, що в 1990 році на IV Конгресі у Польщі 8 квітня було проголошено всесвітнім Днем циган. Підсумками лондонських зборів стало визнання себе циганами світу єдиною нетериторіальною нацією й запровадження національних символів - гімну та прапора.