категорії: кіно, кінорецензія
«Межі контролю» Джима Джармуша: Естетика тиші
Фільм Джима Джармуша «Межі контролю» – це атмосфера плавлення, сповільнений буттєвий ритм, балансування на нульовій точці активності. Але при цьому – з розгортанням фантастичних краєвидів. Цю стрічку можна переглядати так само, як читати «Хозарський словник» Мілорада Павича або «Гру в кляси» Хуліо Кортасара: з будь-якого місця, прокручуючи вперед-назад, ставлячи на повтор певні епізоди. Головне в ньому не лінійність дій – естетика.
Кіно, не розраховане на широку аудиторію, нечасто стає популярним. «Сліпота» не стала виключенням, хоча всі передумови до популярності були. За відгуками, першоджерело, себто книга «Сліпота», досить цікаве та захоплююче, тому певна аудиторія на стрічку чекала. Але ж мав рацію автор книги Жозе Сарамаго побоюючись за якість екранізації...