категорії: література, літературна рецензія
Марина Соколян «Херем»: Казкова провокація
Дивна звичка починати читати з кінця іноді все ж виправдовує себе. Так сталося у випадку з повістю Марини Соколян «Херем», де інструкції до прочитання слід шукати на останній сторінці. Рекомендований авторкою музичний супровід, куди включено композиції гуртів Therion, Stratovarius та інших рок-гуртів, що перегукуються із симфонічною готикою, налаштувала на містичний лад, бо ж ідеться у книжці про таємницю вигнання, про янголів, відступників та кордони між раєм та пеклом.
Перш за все хочу поскаржитися на те, що сучасні українські молоді письменники чомусь не дуже прагнуть, аби їхні книги читало якомога більше людей. Справа навіть не у тиражах і не у тому, що вітчизняну книгу важкувато нині знайти на полицях книжкових магазинів (якщо останні взагалі є у Вашому населеному пункті). А у тому, що деяким сучасним літераторам властиве унікальне вміння відвернути потенційного читача буквально з перших сторінок книги.