Найвигідніший для літератора герой – параноїк. Або шизофренік. Або те й інше водночас. Кожна суперечність у характері гратиме на користь, так само, як і недомальованість образу. Кожна, навіть найдрібніша недомовленість і випадковість виглядатиме потойбічно-загадковою. Одне слово, безперечний козир. Котрий вперто не хоче зникати з колоди Тетяни Винокурової-Садиченко.
Спочатку, читаючи «Новели для нецілованих дівчат» Євгенії Кононенко, думаєш: «Навіщо? Навіщо стільки розпуки й невимовного, скімливого, пекучого жалю в літературі? Навіщо незіпсутим передчасними поцілунками дівчатам знати, що в дорослому житті буває стільки розчарувань, самотності, жаского усвідомлення, що нічого не повернути назад? Навіщо?!»
Відкриваємо збірку новел Василя Кожелянка «Чужий». Синьо-жовті стяги майорять навколо. Національно-свідомий громадянин вже чи ще не існуючої самостійної соборної України крокує життям. На цьому шляху його зустрічає не одне випробування мужності, відваги, честі та інших чеснот, притаманних справжньому українцю.
«Повернення» Леоніда Кононовича не дарма знайшло нове життя у другому перевиданні. Книга варта того, щоб до неї повернутися. Варта не тільки тому, що зображає внутрішній гострий конфлікт героя з реальністю, за чим пильно стежить око читача. А ще й тому, що написана простими, але майстерно вибраними словами, що можуть таки щось розбудити всередині.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні + гіперпосиланням ( «Сумно?» ) в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права». Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку. Розмістити рекламу.