«Осяйна зоря» Джона Кітса

«Осяйна зоря» – це фільм-цитата. Не просто якісна й вишукана кінобіографія, яка час до часу цитує Кітса, але стрічка, яка сама стає Кітсом, есенцією поетового світобачення, донесеного до глядача засобами кіно. 

«Літній дощ»: ностальгійний танець молодості

«Літній дощ», цей ностальгійний колаж режисури Антоніо Бандераса, проноситься крізь дві години твого життя, залишаючи дивні-красиві-тремкі відчуття випадкового прочинених дверей, в які неможливо ввійти. Ти – лише глядач. Щоб відчути важкі теплі краплі літнього дощу на обличчі, треба дочекатися власного літа.

«Літній дощ». Кадри з фільму

«Дитя людське»: Світ врятує чорношкіра Мадонна?

«Дитя людське» – фільм, у якому на всі сто експлуатується стара, як світ, ідея наукової фантастики – «а що було б»… Ні, не так. «О Боже, а що було б, якби на Землі перестали народжуватися діти?» Це нескладне фантастичне припущення і дає потужний поштовх усій картинці, яка розгортається на екрані.

«Книга Ілая»: Ненав’язлива екшн-оповідка про християнські цінності

Фільм «Книга Ілая» став досить неочікуваним явищем. Зазделегідь було відомо про наявність традиційного для постапокаліптичних голлівудських бойовиків набору картинок. Однак після перегляду стає зрозуміло, що, з одного боку, штампів ще більше, ніж очікувалося, а, з іншого – їх досить непередбачувано скомпонували брати-режисери.

«Самогубці»: історія кохання

Уявіть собі ось таке — перерізали ви собі вени, усе так пафосно, все в крові, потім Вона кидається на труну на вашому похороні… А ви у цей час в потойбічному світі працюєте у брудній піцерії і живете в гуртожитку.

«Гаттака»: Мрію не закодовують у генотип

1997-й рік запам'ятався «Титаніком» і «Зіткненням з безоднею» (не «Армагеддон», але краще). Ну, ще «Зоряним десантом», який варто подивитися зовсім із інших причин, ніж любов до красиво знятої фантастики. «Гаттака» – ще один фільм, який порекомендую до перегляду.