Фоззі «Ели воду из-под крана»: Чесна книжка про «маленьких людей»
Оповідання Фоззі викликають численне дежавю. Саме на цей ефект і розраховував, певно, автор – на ностальгію за старими добрими-недобрими (як уже в кого склалось) часами.
7 квiтня 2009
Наталя Полянчук література, ...
Словесне Буття Оксани Забужко, або Книга, що не пахне папером +3 нові коментарі
27 березня 2009
Ольга-Марія Сторунська література, ...
«Новендіалія» Марини Соколян навчить, як прожити без душі +22 нові коментарі
25 березня 2009
Андрій Пясецький література, ...
Шлях Чужого де завгодно +2 нові коментарі
25 березня 2009
Марися Рудська література, ...
Книга про (для?) Блазнів +1 новий коментар
23 березня 2009
Надійка Гербіш (Шевченко) література, ...
Теодозія Зарівна, «Вербовая дощечка»: Історія, виспівана журливою піснею +1 новий коментар
2 березня 2009
Марися Рудська література, ...
Любко Дереш - новий Каменяр? +26 нових коментарів
1 березня 2009
Роксолана Човбан література, ...
«Тіло і доля» Тараса Антиповича: про мислячу тварину як вона є
25 лютого 2009
Олеся Кравчук література, ...
«Озерний вітер» - «антигламур» від Покальчука
21 лютого 2009
Дар’я Анцибор література, ...
Оксана Забужко в ролі Кассандри +2 нові коментарі
17 лютого 2009
Тетяна Пронь література, ...
Леонід Кононович, «Повернення» : У пошуку себе
Анонім ↓
Таня Малярчук вирішила: час уже «Говорити»
ivan (анонімно) ↓
Фоззі «Ели воду из-под крана»: Чесна книжка про «маленьких людей»
Ксенька (анонімно) ↓
Неправильна книга Ірен Роздобудько: Переформулювання
Форт (анонімно) ↓
Неправильна книга Ірен Роздобудько: Переформулювання
Ксенька (анонімно) ↓
Неправильна книга Ірен Роздобудько: Переформулювання
Gabriel (анонімно) ↓
Любко Дереш - новий Каменяр?
Марися Рудська ↓
Любко Дереш - новий Каменяр?
Gabriel (анонімно) ↓
Любко Дереш - новий Каменяр?
Оповідання Фоззі викликають численне дежавю. Саме на цей ефект і розраховував, певно, автор – на ностальгію за старими добрими-недобрими (як уже в кого склалось) часами.
Варвара Жукова (згідно з офіційною версією — письменниця з Москви) не тільки сміливо звертається до історичного періоду початку та середини 20-х років минулого сторіччя, а ще й додає містичного присмаку тогочасним подіям. У сюжетну основу роману «Свідок» покладено біографічні уламки з життя поета, який до сьогодні є несправедливо маловідомою фігурою в українській літературі епохи Розстріляного Відродження — Володимира Свідзінського.
Найвигідніший для літератора герой – параноїк. Або шизофренік. Або те й інше водночас. Кожна суперечність у характері гратиме на користь, так само, як і недомальованість образу. Кожна, навіть найдрібніша недомовленість і випадковість виглядатиме потойбічно-загадковою. Одне слово, безперечний козир. Котрий вперто не хоче зникати з колоди Тетяни Винокурової-Садиченко.
Марія Матіос, безумовно, неординарна постать сучасної української літератури. Sapienti sat. Відтак, у цій рецензії я не робитиму спроб огляду її творчости та пошуку в ній місця для «Москалиці» та «Мами Маріци», а спробую висловити точку зору людини, що для неї чорна книжечка чудернацького формату, що містить два згадані твори – то перша зустріч із Марією Матіос.
«Душа» — перший роман Ївги Веснич, за тематикою урбаністично-містичний, за обсягом невеликий. Авторка моделює можливе майбутнє Києва, доводячи до абсурду (на час написання твору ще ледь намічені) тенденції градобудівництва та місцевого впорядкування. Ліричну історію послідовниця Булгакова розгортає на тлі столичного армаґедону.
Молода «режисерко-літераторка» Іра Цілик встигла видати книжку віршів, книжку прози і зняти фільм. Яскрава, артистична, завсідниця поетичних вечорів і фестивалів, Іра несподівано майже півроку тому усамітнилась в селі. Про сучасну літературу, «дауншифтинг» по-українськи, світове кіно та багато іншого поговорили з письменницею і режисеркою.
Спочатку, читаючи «Новели для нецілованих дівчат» Євгенії Кононенко, думаєш: «Навіщо? Навіщо стільки розпуки й невимовного, скімливого, пекучого жалю в літературі? Навіщо незіпсутим передчасними поцілунками дівчатам знати, що в дорослому житті буває стільки розчарувань, самотності, жаского усвідомлення, що нічого не повернути назад? Навіщо?!»