Головне не переплутати: на острові Білої Сови живуть головні персонажі, а люди Білої Сови живуть на острові Одноокого Песця. Наразі маємо новий роман від Марини Гримич у серії «Склянка крові з льодом». Незважаючи на видиму поверховість простої сюжетної лінії, роман шановної письменниці виявляє цікаву літературну тенденцію. Чи, мабуть, надлітературну...
Ось уже вісім років, як в Україні з’явився конкурс п’єс, кіносценаріїв і романів «Коронація слова». Багато і змістовно можна сперечатися про рівні та привілеї цього заходу, але незаперечним залишається той факт, що саме завдяки йому ми отримали нагоду дізнатися про Марину Гримич, Ірен Роздобудько, Василя Кожелянко, Марію Матіос та інших сучасних українських авторів.
Навряд чи цей матеріал є літературною рецензією, бо якщо так, то вона дещо запізніла (роман «Еґоїст»: перша премія на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова»-2002; вийшов 2003 року спочатку у видавництві «Кальварія», 2006 року — у видавництві «Дуліби»). Скоріше, це невелика кармо-психологічна рефлексія з приводу надзвичайної потужності, що втілилася в одному з образів роману. То є неможливість з мого боку залишити поза увагою один з образів, змальованих Мариною Гримич надзвичайно вдало. Тобто без рівних вийшов цей образ. Я маю на увазі жіночий образ Євдокії Ханенко.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні + гіперпосиланням ( «Сумно?» ) в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права». Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку. Розмістити рекламу.