Яцек Блавут: «Документалістика – то завжди входження в чиєсь життя»

Яцек Блавут — один із найвідоміших польських режисерів неігрового кіна. Народився 1950 року в Заѓуже Шльонському. 1982 року закінчив операторський факультет Кіношколи в Лодзі. Викладав у кіношколах Берліна, Ганновера, Торуні та Варшави Протягом 20 років Папи Івана Павла ІІ... Наша розмова відбулася під час майстер-класу Яцека Блавута у Київському будинку кінематографістів.

«Бухта»: Багряна вода

Ми любимо дельфінів. Дехто навіть ходить у дельфінарії.

Попри зовнішню взаємопов’язаність, ці твердження взаємовиключні. Після фільму «Бухта» в тому впевнюєшся твердо. Так само дізнаєшся чимало речей, про які й гадки не мав.

Екран тривоги

У Києві пройшов VII Міжнародний кінофестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA».

«Вальс із Баширом»: вальс зі смертю

Є у світовому кіні дві складові, котрі кіноспільнота, за окремими винятками, виводить на маргінес. Це анімація та ізраїльський кінематограф. Звісно, анімація — жанр з потужними традиціями, є тут свої великі досягнення, але переважною більшістю режисерів та критиків вважається, все ж таки, чимось несерйозним. Що ж до ізраїльтян, то тут проблема відсутності школи: фільми здебільшого виходять провінційні за рівнем, часто вторинні відносно потужніших кінематографій.

Сергій Буковський: «Головне — строєм не заганяти до музеїв і церков»

Я свідомо відклав публікацію цього інтерв’ю, бо надто високим був вал інформації про Великий Голод. Тим часом фільм відомого українського документаліста Сергія Буковського «Живі» без перебільшення можна назвати художньо найпереконливішим твором про Голодомор за останній час.