Рік без Ріка
Інколи так трапляється, що на кінчиках чиїхось пальців, котрі торкаються музичного інструмента, зфокусоване в унісон звучання радостей, страждань, бажань, а можливо й розчарувань цілого покоління. Але час того покоління згасає, а його зафіксоване звучання викликає до себе цікавість поколінь наступних. Так воно поступово та не помітно переростає в класику. Саме таким, тобто тихим та непомітним був Річард Райт, якого «одногрупники» звали Ріком.
