Спочатку, читаючи «Новели для нецілованих дівчат» Євгенії Кононенко, думаєш: «Навіщо? Навіщо стільки розпуки й невимовного, скімливого, пекучого жалю в літературі? Навіщо незіпсутим передчасними поцілунками дівчатам знати, що в дорослому житті буває стільки розчарувань, самотності, жаского усвідомлення, що нічого не повернути назад? Навіщо?!»
Відкриваємо збірку новел Василя Кожелянка «Чужий». Синьо-жовті стяги майорять навколо. Національно-свідомий громадянин вже чи ще не існуючої самостійної соборної України крокує життям. На цьому шляху його зустрічає не одне випробування мужності, відваги, честі та інших чеснот, притаманних справжньому українцю.
У романі Теодозії Зарівни «Вербовая дощечка» України більше, ніж її є насправді. Текст пересипаний піснями - тими, які знаєш із дитинства і тими, яких не чув ніколи. Дивно, але вони кожного разу та зачеплять якусь заіржавілу струну глибоко на горищі душі.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні + гіперпосиланням ( «Сумно?» ) в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права». Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку. Розмістити рекламу.