Єдино збережений флігель палацу Рахманових-Волконських
Вже фотографовано і писано мною про єдино збережений до сьогодні флігель палацу Рахманових-Волконських у селі Білорічиця (Вейсбахівка). Нині тут розташовано Свято-Миколаївську церкву.
23 лютого 2011
Андрій репортаж
Зимова веломандрівка "До затопленої церкви" +3 нові коментарі
16 лютого 2009
Андрій Яковенко подорожі, ...
Гусинці. Затоплена церква затопленого села +14 нових коментарів
Андрій ↓
Зимова веломандрівка "До затопленої церкви"
Андрій ↓
Зимова веломандрівка "До затопленої церкви"
Сашко (анонімно) ↓
Зимова веломандрівка "До затопленої церкви"
оринка ↓
Вейсбахівка чи Білорічиця? «Цікавенний» флігель.
Сергій (анонімно) ↓
Вейсбахівка чи Білорічиця? «Цікавенний» флігель.
оринка ↓
Єдино збережений флігель палацу Рахманових-Волконських
Orkin ↓
Єдино збережений флігель палацу Рахманових-Волконських
Валерій Гладунець ↓
Зимова веломандрівка до затопленої церкви
vega (анонімно) ↓
Зимова веломандрівка до затопленої церкви
Вже фотографовано і писано мною про єдино збережений до сьогодні флігель палацу Рахманових-Волконських у селі Білорічиця (Вейсбахівка). Нині тут розташовано Свято-Миколаївську церкву.
На вихідних їздили вздовж Канівського моря, з Києва до Переяслава-Хмельницького. Водосховище якраз замерзло, що дало змогу покататись по льоду і під'їхати до головної цікавинки нашої поїздки – затопленої церкви затопленого села Гусинці...
До тепла ще далеченько. Туристичні прогулянки навколишніми достовидами почнуться лиш із приходом добрячої весни і ясного сонечка. Але вже сьогодні можна усе планувати, бо «готуй... воза... взимку!».
Коли мандруватимете дорогами Чернігівщини, не минайте мальовничої Білорічиці, вона ж Вейсбахівка. Враження будуть соковитими!
Вже сьогодні можна планувати собі туризм, бо «готуй... воза... взимку!» Ну, мо’ не воза, а таки велосипеда чи авто, бо хоч у нас, на Прилуччині зокрема, та й на Чернігівщині загалом, туризм тільки починається, але подивитися є на що. Наприклад, Вейсбахівка.
Вперше село Вейсбахівка, воно ж Білорічиця згадується в 1629 році. У 1717 році Білорічицю купив граф Вейсбах. Власниками села були й офіцер Ізмайлівського полку О.Гампф, полковник І.Корбе, дім якого відвідав Тарас Шевченко разом з Яковом де Бальменом та братами Закревськими. Т.Г.Шевченко написав у селі лист до М.Маркевича, тим самим залишивши слід про себе і про село Білорічицю в місцевій історії. А ще знаменита Білорічиця тим, що з 1873 року вона була власністю О. Волконської-Рахманової – доньки декабриста О. Волконського. У 80-х роках ХІХ ст. Рахманови побудували всі житлові будинки.
Рік тому все було простіше: долар коштував 5 грн, квитки були дешевші на 20%, а платню видавали вчасно. Тож, коли двоє київських вар'ятів вирішили вдарити велопробігом по закарпатському бездоріжжю, вони сіли у потяг і вдарили (мало не загубивши дорогою до вокзалу переднє крило). Із Воловця рушили через Міжгір’я до загадкового Морського Ока – озера Синевир – повз засніжені карпатські хребти.