Повії-мадонни Ернеста Беллока

  Був собі дехто Ернест Беллок. Такий собі огрядний дядечко. Працював собі бухгалтером. Потім якось він захопився фотографією... і! (Ви думаєте – і тут почалося?!) Нічого подібного! Нічого тут не почалося. Він просто став ходити до студії і знімати сімейні, парадні, урочисті портрети на пам’ять, а також шкільні випускні альбоми і комерційні пейзажі. Так прожив він 70 з лишком років, а після  його смерті приятель знайшов під ліжком чемодан, набитий негативами.

Мистецтво нах! або Художній сервіс

З тієї миті, як художники епохи Відродження вклали в свої картини сенс, як тільки Гюстав Курбе висміяв реалізм своїм відомим шедевром «Доброго дня, пане Курбе», як тільки імпресіоністи на Монмартрі під акомпанемент сміху «академічних» художників творили імпресію на холсті, як тількі Моне написав своє «Прибуття потягу», як тільки Марк Ротко написав свої абстрактні експресії – чисте мистецтво, описане Кантом, втратило свій сенс. Воно перестало бути артефактом культури.

"Чорний Квадрат" Малевича – символ того, що мистецтвом вважається те, що не несе в собі жодної культурної цінності, естетичної краси і інтелектуального навантаження.

Саша Гютенхайн: естетика жіночої шкіри та контурів жіночих форм

Сумно?Ком презентує першу публікацію із серії «Сучасне фотомистецтво».

Пропонуємо подивитись на роботи молодого німця Саші Гютенхайна (Sascha Huettenhain). Його роботи сповнені еротизмом та вишуканістю. Саша, майстер абстрактної форми та контрастів тіні і світла, передає на своїх фотографіях відчуття краси, форми тіла та графіку тіней.