ilovekiev
Фестиваль виблискував ногами хлопчиків в шортах різноманітної довжини, всіма формами окулярів і обмазаними дивними чорними чи білими субстанціями личками моделей. Але байдужим все ж таки не залишив.
26 серпня 2011
Наталя Дудко візуалка, ...
«Музеєфікація» сучасного мистецтва
20 лютого 2009
SUMNO.com візуалка, ...
Дотик - Артем Волокітін
29 сiчня 2009
RоМ BroileR візуалка, ...
Виставка «Дотик» Артема Волокітіна у Києві +1 новий коментар
annette ↓
Артем Волокітін: Середньовіччя через дорогу
Materynka ↓
Артем Волокітін: Середньовіччя через дорогу
Божена Городницька ↓
Артем Волокітін: Середньовіччя через дорогу
Materynka ↓
Артем Волокітін: Середньовіччя через дорогу
Андрій Скалюк ↓
Артем Волокітін: Середньовіччя через дорогу
Materynka ↓
Артем Волокітін: Середньовіччя через дорогу
Андрій Скалюк ↓
Артем Волокітін: Середньовіччя через дорогу
Materynka ↓
Артем Волокітін: Середньовіччя через дорогу
я (анонімно) ↓
Артем Волокітін: Середньовіччя через дорогу
Фестиваль виблискував ногами хлопчиків в шортах різноманітної довжини, всіма формами окулярів і обмазаними дивними чорними чи білими субстанціями личками моделей. Але байдужим все ж таки не залишив.
Вперше я побачив «Перспективу пейзажу» в середині літа 2009 року у львівській майстерні Андрія Сагайдаковського. Масштабна, загадкова і водночас реалістична робота, як завжди, написана на килимку. В ній вдалося передати момент накладання та поєднання глибокого блакитного і нахабного рожевого. Це під силу було б тільки матінці-природі під час сходу або заходу сонця.
Революційно-еспериментальний простір (Р.Е.П.) нині працює як кураторська спілка і влаштовує свої заходи, за їхніми словами – «в закладах, куди люди навмисне приходять спілкуватись з мистецтвом», а не на вулиці. Але в період з 2005-го по 2007-й було проведено чимало перформенсів, задокументованих на плівку.
Наймасштабніша з усіх весняних екологічних подій — День Землі. Вперше його відсвяткували в Штатах 1970-го року. І хоча досі в більшості країн, крім США, це свято не набуло масової популярності, Україна задніх не пасе.
«Асорті» - це виставка без концептуального бізнес-плану. Виставка з драйвом, але «без жодних зобов'язань». Це проект, що відкрито розповідає про реальне життя та відверту творчу позицію. Цього разу Олег Тістол вирішив показати те, що цікаво в першу чергу йому. Тож минуле, теперішнє і майбутнє художника зійшлися в одній точці, аби нанести глядачеві прицільний удар. «Асорті» - воно і є асорті: ...
Прямо навпроти виходу з мого двору стоїть «Я Галерея». «Я музей» - «Я мавзолей» - продовжжила я її назву, щойно вона (не я) там з‘явилася замість старої радянської хімчісткі. Саме через таке розуміння закладу і попри всю патетику і медійність її заходів, ніколи туди не заходила.