Архів за теґами

Вибрані теґи: "Я знаю що ти знаєш що я знаю"(-)

     
 
21 грудня 2012Яр Левчук

Відірване листя, що летить за вітром (за романом Ірен Роздобудько)

Роман І.Роздобудько віддзеркалює одну із ключових проблем нашого суспільства — побивання українців за кордоном у надії на краще життя. Виїжджаючи за межі України, наші громадяни чомусь переконані, що вони там комусь потрібні, наче там їх хтось чекає з радісною посмішкою, розпростертими обіймами і готовністю забезпечити житло, робоче місце, швидке й «неболюче» адаптування до нових соціальних умов, комфортне життя.  ...

 
28 сiчня 2012Жанна Куява

Найемоційніші книжки року

Рейтингу суб’єктивних читацьких відчуттів. Наприкінці року, як завше, підводимо підсумки. Хтось рахує заробітки, хтось коханців, а хтось, як от і більшість моїх знайомих читачів, книжки, які сподобалися або ні. Тільки якщо хтось пише про власні чи подекуди й об’єктивні судження щодо якості книжок, їх смислового наповнення, гостроти, напруги сюжету, чи важливого духовного послання, то для мене книжка – це це передусім враження, емоції, які вона викликає.

 
29 листопада 2011RotMan
категорії: література, фото

Ірен Роздобудько: «Не люблю говорити про книжки, люблю говорити про життя»

Ірен Роздобудько у Тернополі Ірен Роздобудько у Тернополі Ірен Роздобудько у Тернополі Ірен Роздобудько у Тернополі Ірен Роздобудько у Тернополі
 

Ірен Роздобудько завітала у Тернопіль з презентацією своїх нещодавно виданих книг: «Мандрівки без сенсу і моралі» та «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю». Крім спілкування з читачами, зачитування уривків з книги та розповідей про власне життя, присутні мали змогу послухати чудові пісні Ігоря Жука (чоловіка письменниці), який в той же вечір презентував свій альбом «Листи».

 
4 жовтня 2011Жанна Куява

«Я знаю, що ти знаєш, що я знаю»: кожному – по заслузі

9789662961744-єс

 …То був прегарний ранок! Улюблена добірна кава з майстерно виліпленого якимсь словаком глиняного кухля і кульмінація найновішої книжки Ірен Роздобудько «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю». Аж не стрималася, занотувала у щоденнику: «Люблю себе таку: у стані внутрішньої задоволеності, ситості й піднесеності. Такою мене роблять книжки, що бентежать, попри смуток, вселяють надію, а ще – очищують і розставляють всі точки над «і». Чи, радше, вкотре вказують на те, що саме у нашому житті найцінніше і ще раз переконують, що його, отого найціннішого, руками усе ж не помацаєш… Черговий ковток високості й духовного зростання. Душа кайфує і це чудово!»