категорії: стаття

Жорож Санд у ХХІ столітті

теґи: Жорж Санд, класична література, роздуми

 

Важко бути жінкою… Важко бути людиною, що прагне змінити світ… Але найважче – бути жінкою, що намагається змінити світ. Такою була Жорж Санд. А як інакше? Історія пам’ятає переможців. Не лише тих, хто перемагав у війнах, завойовував нові території чи відкривав нові землі. А й людей, які перемогли обставини, перемогли суспільну думку, перемогли стереотипи та застарілі правила – Людей.

Жорж Санд була Людиною. Вона старалася змінити суспільство, яке її оточувало, розчерком пера. Так, як робили це політики, підписуючи універсали та маніфести – легко, невимушено; так, як це робили науковці, описуючи дослідження та відкриття – титанічною працею; так, як це робили музиканти, створюючи романси та етюди – вкладаючи душу та серце…

Аврора Дюпен жила у той непевний час, коли бути жінкою її суспільного становища означало бути красивою декорацією у побуті чоловіка. Жити у тіні сильної статі і мовчати. Так робило більшість людей – це було звично, а отже – і єдино правильно. Аврору такий спосіб життя не влаштовував. Вона захотіла змінити світ і почала з себе. Змінивши стиль і спосіб життя, змусила чоловіків змінити ставлення до можливостей і талантів жінки і, врешті, прийняти її як рівну собі. Її можна назвати першою феміністкою.

Але саме цим становищем, цим суспільством цим ставленням була зумовлена її творчість. Вчинки і характери персонажів, їх життя – це все логічно витікало зі світу, який її оточував.

Це було ХІХ століття. Це був романтизм. Це були романи-мрії, спроби втекти від реальності. Це була Жорж Санд.

Наше життя – ХХІ століття. Ми говоримо, що зрівняли права статей, фемінізм сприймається як норма, романтизм – як щось архаїчне, пережиток. Перед високими почуттями і втіленням мрії ми віддаємо перевагу забезпеченому життю, стабільній роботі і спокою.

Ким би стала в таких умовах Аврора Дюпен і чи була б Жорж Санд взагалі? А якби і була, то про що писала б, яким був би світ її роману?

Напевно, на ці питання не можливо відповісти кількома реченнями. Але уявити, як могло б змінитися життя персонажів у нових, легших для існування, умовах можливо. Адже зараз світ є саме таким, яким хотіли б бачити його Лелія, Індіана чи Валентина – місцем, де немає обмежень для здійснення їхніх мрій. Чи може так лише здається на перший погляд?...

То якою могла б стати, наприклад, Індіана? Тоді, у ХІХ столітті, за словами самої Жорж Санд, Індіана була слабкою жінкою, повною пристрасті, яку вона повинна була в собі придушувати, пристрасті, яка засуджувалася законом. Індіана – воля, яка бореться з неминучістю, це любов, яка наштовхується на протидію цивілізації.

Що ж, тип героїні зрозумілий. Це жінка, яка змушена боротися за своє почуття проти цілого світу. Але більш цікавим є інше – наскільки сильно ця характерність героїні випливає з обставин, в яких вона існує.

Індіана розчаровується в чоловіках: законному чоловікові, якого її змушували любити, коханцеві, який виявився зовсім не таким, яким здався на перший погляд. Тут і виникає перша сутичка ХІХ століття і ХХІ. А чи відбувся б такий шлюб у сучасному світі? Мало ймовірно, адже у часи Жорж Санд шлюб по домовленості був нормою, а зараз – утиском прав людини. Сучасна жінка на шлюб з розрахунку погодиться лише свідомо. Тобто, вона сприйматиме це не як тягар, а як сходинку на шляху до забезпеченого життя, стабільності чи успіху. Таким чином, це шанс отримати свою часточку щастя. Для Індіани воно приходить в образі благородного спасителя, який забирає її в ідилістичну долину.

  У сучасному світі кожен має шанс на власну ідилію з коханою людиною. Ми маємо можливість обирати. Виникає ще одне питання: а якою була б психологія самої Жорж Санд, якби вона народилася і виросла в такому світі? Адже саме від внутрішнього світу автора, його почуттів, залежить те, якими будуть персонажі.

Звісно, найлегше сказати, що вона була б точно такою, як у ХІХ столітті. Але це не було б надто правильно, бо ми просто не маємо права виключати вплив обставин на саму Аврору Дюпен.

Я думаю, що у внутрішньому світі Аврори Дюпен відбулися б певні зміни. Можливо, вона не взяла б в якості псевдоніма чоловіче ім'я, в неї не було б потреби захищати свою свободу і доводити право бути рівною чоловікам. Але на першому плані були б все ті ж цінності – свобода, любов, право на пошук себе.

З цього можна зробити висновок, що не сильних змін зазнав би і внутрішній світ героїні. Швидше за все, вона діяла б в інших обставинах. Була б жінкою, не обмеженою у свободі вибору, забезпеченою  і самодостатньою. Так як і Індіана ХІХ століття, вона була б розчарованою у представниках сильної статі, але так само прагнула б того іделістичного місця з благородним чоловіком. Змінилися б умови, становище, але не самі персонажі. Іншими могли б стати їх ролі у житті головної героїні і на її шляху до щастя, але не характери.

У романі «Індіана» герої діють у одному колі, знаходяться на одному суспільному щаблі. Саме тому досить легко уявити їх у сучасному світі. З іншої сторони перед читачем постає роман «Валентина». В ньому труднощі являє собою те, що героїня робить своїм обранцем людину нижчого становища у суспільстві.

Ми звикли думати, що такі дрібниці як клас, не мають значення. Всі люди рівні. Та все ж, уявляючи сімейне життя і щастя, всі хочуть бачити поруч людину рівну за статусом.

Валентина не вдало вийшла заміж. Вона полюбила сина фермера – в цьому був її порятунок. Книга мала успіх. Злиття класів, розлучення – ці ідеї були певною мірою новими в літературі. Не прийнято було афішувати подібні кроки. Роман здивував і захопив, давав надію. Та чи мало б місце щось подібне у сучасному світі? Не думаю, що зараз можна здивувати когось розлученням. Це – норма нашого життя. Люди легко створюють сім’ю,  так само легко ця сім’я розпадається. А потім говорять, що не знайшли спільної мови, що не склалися стосунки.

Роман «Валентина» міг би бути написаний, але не отримав би того успіху, що у ХІХ столітті. Адже зараз ми маємо десятки, якщо не сотні, книг і фільмів подібного сюжету, назв яких навіть ніхто не пам’ятає.

Мені здається, що говорячи про даний літературний твір, варто вказати першопрохідність автора. Жорж Санд перша спробувала розкрити на сторінках книги почуття жінки, яка не хоче миритися зі своїм становищем. Адже всі, більшою чи меншою мірою відомі письменники того часу – чоловіки. І, відповідно, писали вони те, що думали, чинили і відчували чоловіки. Описували все з чоловічої точки зору. Жорж Санд почала писати під зовсім іншим, навіть протилежним, кутом.

Будучи письменником у ХХІ столітті, Жорж Санд обов’язково написала б про невдалий шлюб. Зміни пролягли б у площині психології персонажів. Мені здається, що головні герої належали б не до різних класів, а різних середовищ. Валентина, як часточка душі авторки. Могла б належати до богемного середовища – бути акторкою чи співачкою. Бенедикт міг би належати до світу науки. Адже у науки і богеми у ХХІ столітті не набагато більше спільного, ніж у аристократів і фермерів у ХІХ. Тобто, відмінності пролягли б у поглядах на світ і поглядах світу на них, як пару.

Але певні сюжети і персонажі не потребують додаткових вигадок і змін, щоб уявити їх у сучасному світі. Як, наприклад, Лелія.

Лелія – жінка, яка заперечує кохання. Вона благородна і красива. Але її серце холодне. За словами Стеніо, персонажа роману, жінки не може бути там, де немає любові. Лелія – лише тінь, ідея чи мрія.

Що ж означає бути Лелією тоді і тепер? Мені здається, про це розповів планшет у «Ревю де Дьо Монд» 1833. Кожна жінка знайде у ній, Лелії, картину своїх страждань, нагадування свого минулого життя. Це – безсилля, яке вголос заявляє про себе. Це – сміливе зізнання. Це – розгадка кожної жінки. Це захист, а не звинувачення. Лелія – це і є кожна жінка.

Такими жінки були тоді, такими, певною мірою, залишилися тепер. За маскою незалежності криється тендітна душа, яка прагне тепла. Тому, я думаю, що «Лелія» залишилася б «Лелією» і зараз.

Один з найпопулярніших романів Жорж Санд – «Консуело». Прототипом головної героїні слугує Поліна Вардо. Це книга про шлях до мрії і слави доброї, скромної і дійсно талановитої людини. Чи написала б Жорж Санд книгу про таку людину тепер? Та, напевно, варто перефразувати питання: чи знайшла б вона зараз таку людину, щоб написати про неї книгу?

У нас, сучасних людей, дещо змінилися життєві цінності відносно ХІХ століття. Адже егоїзм, амбіції – лише риси, якості, що їх по власній волі можна спрямувати на досягнення мети. Просто шлях може бути дещо некоректним у відношенні до інших людей. Зараз нашими кумирами, якщо можна так висловитися, є люди не схожі на Консуело: ділові, практичні, які не упустять свого. Звісно, талановиті. Але є і безліч людей, які не маючи особливих дарувань доб’ються набагато більшого. Зараз головне – пробитися, а там вже буде видно, талант це, чи просто вміння пробитися.

Сучасна «Консуело» могла б стати романтичною казкою, новим орієнтиром. Мала б успіх, як Попелюшка. Адже у кожному столітті має бути казка про героїню, яка отримує все за те, що вона хороша, а відбирає це у інших.

***

Андре Моруа, описуючи життя і творчість Жорж Санд, сказав, що більшість її романів набагато слабші від її таланту, щоденників, листів. Певною мірою це так. Її героїні – ідеальні. Вони не помиляються, не оступаються, живуть, слідуючи возвишеним ідеалам, говорять тільки правильно і логічно. Тут, мені здається варто повернутися до розуміння романтизму і роману у Аврори Дюпен взагалі. Романтизм – втеча від реальності. Її книги – романи-мрії. Напевно, саме таким поставали перед нею люди у маленькому, ідеальному світі.

Будучи людиною ХХІ століття, Жорж Санд, ймовірно, створила б ідеальний світ з дещо іншим відтінком. Але яким – кожен уявляє по-своєму. Ми ніколи не дізнаємося, що б про це сказала сама Аврора Дюпен…

Підводячи підсумок, хочу сказати, що кожна людина з'являється на світ в правильному місці у правильний час. Світ Жорж Санд – Франція ХІХ століття.  У цьому світі вона мала свої життєві орієнтири, цінності і мету. У цьому світі з’явилися її романи. Не раніше чи пізніше, а саме тоді. Отже, так повинно було бути… Хто зна, можливо народжена у ХХІ столітті Аврора Дюпен взагалі не стала б Жорж Санд? Хто зна…