Невідоме

Думки блискавицями крають

Пустельні простори мозку

І тіло в судомах вмирає...

Вуста, запечатані воском,

Все прагнуть порватися в вереск –

Ти й вуха не встигнеш закрити,

Коли вже і шибки, і двері

Розтрощені будуть летіти

В далекі космічні простори –

Туди, де немає кисню,

Й лиш дивляться холодно зорі

На цю лебедину пісню

Одної людської істоти,

Не сапіенс, просто гомо,

Яка на питання "Хто ти?"

Представиться невідомим.

© 1.VII.2012