категорії: новина

В'ячеслав Гук. Один день.

теґи: Гук, вірші

 

ОДИН ДЕНЬ

 

Впиналися в чоло шипи тернові,

час промайнув: так швидко-швидко збіг,

промокло наскрізь полотно від крові,

жах втамував внизу звірячий сміх.

 

Примружившись, вояк дивився вгору:

у згустках крові – він не бачив німб,

душа просилась в поле вечорове,

душа співала призабутий гімн.

 

Так довго залишалися солдати,

блискучий спис на відстані яснів,

з чола шалений вітер праг здійняти

вінок колючий, сплетений з шипів.

 

Вони відходили – здриґались плечі, руки,

дух згарища наповнював серця,

а він – вмирав, той, хто стерпів всі муки,

хто здатен був мовчати до кінця.

 

Вкривали трави чисті срібні роси –

і землю під хрестом – суху, руду,

а у полях – вже стигло жовте просо

й до водопою гнали череду.

 

В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримські елегії».

 

Картина: The Lamentation Over The Dead Christ (1490) – Andrea Mantegna, Italy