В'ЯЧЕСЛАВ ГУК, ВІРШ ЗА РОМАНОМ «ЦИДУЛИ ФАССБІНДЕРА»
18 червня 2018
В'ячеслав Гук 0 0 0
ЗА РОМАНОМ «ЦИДУЛИ ФАССБІНДЕРА»
Я згадаю те місто, де мерзла німецька ріка,
де під льодом тонким юрмилися зграї риб,
де старий пароплав намагався зректися гудка,
рухаючись до центру сільської місцевості, вглиб…
Напередодні зими коротшали дні та рвалися сни,
у кав’ярнях річкових – стояли порожні столи,
ти казала мені, щоб розсталися ми – до весни,
що на північ оцим пароплавом зберись і пливи.
Прирічного кохання не вистачило на двох,
із приречень складалися наші стосунки – тоді,
там ріка огинала причал, там прапор відвох, –
і чайки сірокрилі – хитались на сірій воді.
Я згадаю тебе, ніби присмак тонкого вина,
що розлився в гортані гарячим бажанням жури,
я благав би життя: випий біль мій убогий до дна,
навпіл сни мої довгі гудками з ріки розірви!
Як повільно і жахно твій образ в душі моїй мерх!
Простір палуби – вмер і навідліг зимою пропах,
я стояв край шезлонга, – задерши голову вверх,
теребив, наче снасть, капелюха в закляклих руках.
В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримські елегії», 2013