З моменту розпаду The Libertines, Карл Бара і Піт Доерті негласно сперечаються, випускаючи почергово платівки своїх нових колективів - Dirty Pretty Things та Babyshambles.
А сприймати їх якось окремо не дозволяє минуле, бо, так чи інакше, їхня творчість буде підлягати порівнянню. На цей раз настала черга Карла.

Друга платівка викликає змішані відчуття: ніби ось він rock-n-roll, але з іншого боку виглядає це настільки повторно, що виникає відчуття, що слухав це не одну сотню разів. Ні, реліз вийшов непоганим, але, нажаль, зовсім не таким, який відкладеться в пам'яті на 10 років, та і навряд чи навіть на 2-3 роки. "Tired Of England", мабуть, єдина світла пляма платівки, але цієї пісні, зрозуміло що, мало. Можливо, тим, хто почує D.P.T. вперше альбом і прийдеться до смаку, але порівнювати роботу з "Waterloo to Anywhere" навіть не хочеться – перша платівка була на голову вища.
Залишається тільки сподіватися на те, що гризні між митцями припиняться – і світ побачить довгоочікуваний третій альбом The Libertines.
Але скільки в такому випадку доведеться чекати, достеменно невідомо нікому.